напрямок або адмініст- відносини підхід

Ф.У. Тейлор ративна школа М. Фоллет Л.В. Канторович

Ф. і Л. Гілберти А. Файоль А. Мейо В.В. Леонтьєв

Г. Гантт Д. Муні Р. Лайкерт Г. Данциг

А.Г. Черч Д.Мак Грегор А. Картер

К.К. Парсонс Ф. Герцберг В. Немчинов

Л. Урвік А. Маслоу

А.К. Рейлі

А.П. Слоун

Процесний Системний Ситуаційний

підхід підхід підхід

Г. Саймон Н. Вінер Д. Томпсон

Г.Дж. Левіт К. Шенон Д. Гелбрайт

Р. Шляйфер М. Вебер П. Лоренс

Р. Лікерт

К. Аргіріс

Рис. 2. Схема основних концепцій менеджменту

Процесний підхід був значною віхою в розвитку управлінської теорії, а його основні складові застосовуються зараз у практиці управління. Вперше поняття процесного підходу було введено прихильниками школи адміністративного управління, що намагалися описати функції менеджера. Однак ці функції розглядалися авторами як незалежні одна від іншої. На противагу цьому, процесний підхід у нинішньому понятті розглядає функції управління як взаємозалежні.

Управління можна розглядати як процес, що складається із серії взаємозалежних дій, що називаються функціями управління. У свою чергу кожна функція управління також являє собою процес, що складається із серії взаємозалежних дій. Таким чином, процес управління - це загальна сума усіх функцій управління.

На погляд Анрі Файоля, якому приписують розробку цієї концепції, процес управління складається з п'яти основних функцій:

передбачення (установлення мети),

планування,

організації,

розпорядження,

координації і контролю.

В інших наукових працях по теорії управління пропонується трохи інший набір функцій: планування, організація, розпорядництво (командування), мотивація, керівництво, координація, контроль, комунікація, дослідження, оцінка, прийняття рішень, підбор персоналу, представництво, ведення переговорів (висновок договорів). Майже в кожній публікації з проблем управління утримується авторське перерахування функцій, що хоч чимось відрізняється від запропонованих іншими. Як правило, це пов'язано з особливостями конкретної системи управління, що досліджувалася тим чи іншим автором.

Системний підхід базується на теорії систем, що вперше була застосована в точних науках і в техніку, а наприкінці 50-х років - і в теорії управління.

Системний підхід до управління - це набір правил або принципів, якими повинні керуватися керівники, а загальний спосіб мислення і підходу до організації і управління. Суть системного підходу лежить у пошуку простого в складному, декомпозицію проблеми на складові частини, аж до виходу на прості питання типу «Є - потрібно визначити». В основі системного розгляду управління і проблем, що виникають у ході його здійснення, лежать поняття системи.

Система - це визначена цілісність, що складається з взаємозалежних частин (елементів), кожна з яких вносить свою частку в характеристики цілого. Автомобілі, комп'ютери, телевізори - усе це приклади систем. Таким чином, система складається з багатьох частин, кожна з яких працює у взаємодії з іншими, для здійснення цілого, що мають якості, яких немає в її складових частинах. Однак складові частини системи взаємозалежні. Якщо хоча б однієї з них не виявиться, то вся система або не буде працювати, або працювати неправильно.

Головне досягнення ситуаційного підходу - в обґрунтуванні прямого додатка наукових розробок для рішення задач у конкретних ситуаціях.

Основна проблема підходу - аналіз ситуацій, у тому числі з використанням різних моделей. На цій основі виділяються і досліджуються основні ситуаційні перемінні організації, визначаються ситуаційні розходження між організаціями й усередині організацій.

На ефективність застосування ситуаційного підходу впливають число проаналізованих ситуацій, кількість ситуаційних змінних, правильність інтерпретації ситуації. Це вимагає створення своєрідної неокласичної теорії. Неокласичної в тому розумінні, що тут оперують не окремими параметрами, характеристиками, а багатомірними конкретними ситуаціями.

Однак неможливо виявити і проаналізувати безліч ситуаційних змінних. Необхідно визначити серед них найбільш значимі, що визначають успіх організації. Тому управління не вичерпується тільки теорією. Воно включає і мистецтво управління, на розвиток якого впливає і практичний досвід.

Список використаної літератури

Гріфін Рікі В., Яцура Володимир Основи менеджменту: Підруч. для студ. екон. спец. / Володимир Яцура (наук.ред.), Даніела Олесневич (пер.з англ.), Даніела Олесневич (наук.ред.). — Л.та ін.: БаК, 2001. — 624 с.

Луцій О.П. Основи маркетингу: Конспект лекцій / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К.: Вид-во ЄУФІМБ, 2000. — 45 с.

Франчук В.І. Основи менеджменту: Навч. посібник. — Львів: Каменяр, 1997. — 95 с.

Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. — К.: Академвидав, 2003. — 608 с.