План

Вступ

Останнім часом питання, пов'язані з підвищенням ефективності господарювання, стають особливо актуальними для економік перехідного періоду. Разом з тим, спектр досліджуваних у цьому руслі проблем розширюється, включаючи в себе такі специфічні для перехідних економік питання, як бюджетні обмеження, слабкі механізми контролю за виконанням зобов'язань, наявність великого державного сектору, що потребує реструктуризації.

Крім розширення спектру проблем, міняються також і акценти. Захист інвесторів, а також розвиток чіткої працюючої системи корпоративних законів повинні стати першочерговими задачами інституціональної реформи, проведеної урядами країн з перехідною економікою.

Для досягнення цих цілей необхідно глибоке розуміння і ретельне вивчення положення справ у країні. Ситуація ускладнюється тим, що більшість країн з перехідною економікою істотно розрізняються як з погляду їхньої історії, так і в плані інституціонального устрою, що створює великі труднощів для співвідносного аналізу реформ і вимагає дуже уважного ставлення до політики запозичення стратегій.

Що добре для однієї країни, то може мати зовсім протилежний ефект в іншій, якщо не враховувати визначені імпліцитні фактори. У випадку України не може залишитися непоміченою одна з найбільш характерних рис української економіки - бартер.

Україна – чи не єдина з країн з перехідної економікою, що пережила такий бурхливий розквіт бартеру. Частка бартеру в угодах українських фірм зросла з 5% у 1992 році до практично 50% у 1998. [2]

Така ситуація виглядає дуже невтішно з погляду економіки, тому що бартер будується на ланцюжках обміну й у зв'язку з цим вимагає “подвійного збігу потреб” у двох сторін, що обмінюються. Це, у свою чергу, робить необхідним пошук, що вимагає значних витрат часу, а також веде до підвищення цін за рахунок включення витрат на товарообмін.

Використання бартеру веде також і до “непрямих” витрат: затримкам зарплати, ослабленню конкурентноздатності товарів, а також уповільненню реструктуризації підприємств. [11]

Спочатку бартер сприймався як природна реакція на високу інфляцію, при якій використання грошей приводило до великих витрат, тим часом у міру стабілізації процесу інфляції бартер не зникав, що змушує думати, що феномен бартеру обумовлений і іншими факторами.

Це визначає актуальність теми даної курсової роботи.

У даному курсовому проекті на основі вивчення наукових праць вітчизняних та зарубіжних економістів пропонується кілька пояснень живучості бартеру.

Мета даної курсової роботи – розглянути сутність бартеру, причини його виникнення, негативні наслідки та шляхи подолання.

Відповідно до поставленої мети в роботі поставлені наступні завдання:

- дати характеристику сутності і причинам виникнення бартеру;

- окреслити роль бартеру в економіці України;

- висвітлити вплив бартеру на фінансовий стан українських підприємств;

- визначити шляхи подолання бартеру.

Структурно робота складається з вступу, основної частині, висновків і списку використаної літератури.

1. Сутність і причини виникнення бартеру

Загальновідомо, що існування інституту паперових грошей принципово залежить від переконаності учасників угод, тому що паперові гроші не мають безумовної вартості і володіють нею лише в людських розумах.

Будучи введені в обертання, гроші стимулюють розвиток інших економічних інститутів (наприклад, податкової системи, банківської системи і т.д.), роль яких складається в підтримці і посиленні економічного зростання, чи, у загальному значенні, людського добробуту.

Названі інститути тим часом зв'язані з інститутом грошей не однобічним образом, а взаємно впливають один на одного. Неправильне функціонування кожного з них підриває цінність грошей і бажання ці гроші використовувати.

У випадку України саме неадекватна робота названих інститутів поряд з невдалою макроекономічною політикою з'явилася причиною демонетаризації і зростання бартеру.

У 1992-1995 р. у результаті лібералізації цін і переходу до ринкової економіки Україна пережила період бурхливої інфляції. Звичайні інфляційні витрати у випадку України збільшувалися відсутністю ефективної банківської системи. Наприклад, щоб провести платежі від однієї фірми до іншої, був потрібний приблизно місяць. Протягом цього періоду вартість грошей без індексації звичайно падала на 20-30%. Це привело до ситуації, коли використання бартеру зрівнялося по вартості з використанням грошей, що і з'явилося причиною зростання бартеру. [12]

Тим часом, таке загальноприйняте пояснення не дає повної картини ситуації – у міру того, як інфляція стихала, бартер не зникав.

У 1995-1998 р. з метою боротьби з інфляцією була прийнята нова програма стабілізації, заснована переважно на різкій жорсткості грошової політики, що не супроводжувалася проте відповідним урізуванням урядових витрат, а також на введенні фіксованого валютного курсу.

У той же час відсутні фінанси стали черпати в основному з ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), що забезпечував дуже високі відсотки виплат. Як наслідок, банки направили свої фінансові портфелі на фінансування уряду, урізуючи, таким чином, кредитування реального сектора економіки.

У цій ситуації фірми були змушені використовувати бартер як засіб короткострокового кредиту. [20]

Разом з тим Україні властиві деякі інституціональні особливості, що сприяли заключенню немонетарних угод.

По-перше, гроші в банках складно конвертувати у валюту.

Існувала система невалютних розрахунків між фірмами усередині банківської системи, при якій фірмам дозволялося конвертувати гривні в долари лише в обмеженому числі випадків.

Таким чином, фірми мали дуже обмежений доступ до валюти поза банківською системою. Необхідність зовнішніх угод диктувалася переважно заплутаністю податкової системи і це з'явилося другим фактором, що зіграв важливу роль у розквіті бартеру.

Відповідно до українського податкового законодавства всі податкові виплати необхідно проводити через банківську систему. Використання бартеру дозволяло фірмам обходити банки, ховати свої фінансові потоки й у такий спосіб ухилятися від податків. Роль цієї стратегії була амбівалентною. Тоді як деякі автори вважають її