У власній праці Коммандер С. і Мумсен К. показують, що більшість фірм вважало бартер відповідальним за зростання своїх податкових виплат, почасти тому, що бартерні ціни практично завжди перевищують грошові. Коли в підприємства утворювалася заборгованість за податкові виплати, податкові органи могли заблокувати його банківські рахунки, направляючи всю поточну виручку фірми на спеціальний рахунок для покриття податкового боргу. Така процедура найчастіше застосовувалася навіть тоді, коли фірма не могла виплатити свою податкову заборгованість через те, що їй заборгувала сама держава. [12]

Фірма, що має податковий борг, повинна була виплачувати штраф приблизно 0.3% у день, тобто незабаром вона ставала безнадійним банкрутом. У результаті такої політики в 1995- 1998 р. більшість українських фірм мали податковий борг і взаємні боргові зобов'язання. У такій ситуації бартер представлявся стратегією виживання. Він дозволяв фірмі працювати поза банківською системою і підтримувати власну продуктивність. [24]

Хоча в багатьох країнах з розвинутими економічними інститутами у підприємств, що мають боргові зобов'язання і податкові заборгованості, мало шансів вижити, у 1995-1998 рр. в України ситуація була протилежною. Насамперед, виявилося, що застосувати процедури банкрутства не так-те легко. Основною причиною цього був страх того, що ліквідація невеликого числа ключових підприємств (основних боржників) може ініціювати довгий ланцюжок банкрутств.

Таким чином, бартер служив у визначеному змісті захисним механізмом, і його існування може, принаймні, почасти пояснити той факт, що Україна не сильно постраждала від кризи.

По-друге, завдяки політичним іграм і зіткненням інтересів, підприємства найчастіше мали можливість оплатити боргову заборгованість “натурою”. Як наслідок цього, безліч фірм колишнього Радянського Союзу вибирали інвестиції в бартер, що забезпечувало їм велику гнучкість у ситуації, коли вони були змушені торгуватися з державою. [11]

Так, коли для фірм, що знаходяться в гарній ситуації, але не володіють доступом до банківських кредитів, бартер служив заміною короткострокового кредиту, для фірм, що мали боргі, бартер був скоріше способом уникнути витратної реструктуризації і джерелом зовнішнього фінансування. [24]

Слабке корпоративне управління також сприяло такому опортуністичному поводженню. Вищі менеджери часто використовували бартер з метою приховування угоди від власників фірми і підвищенню, таким чином, своїх можливостей контролю над підприємством. [12]

2. Роль бартеру в економіці

В економіках більшості країн СНД (особливо Росії й України) велику і неоднозначну роль грав бартер.

Які-небудь дослідження бартеру саме в Україні в даний час відсутні, однак зарубіжні, російські і білоруські фахівці, вивчаючи проблеми розвитку економіки країн СНД, затрагують і проблеми бартеру, і Україну. Незважаючи на те, що вивчення бартерних відносин не було головною метою цих досліджень, отримані дані дозволяють хоча б загально оцінити масштаби і причини бартеру на мікрорівні.[12]

Можна відзначити, що масштаби бартеру в економіці найчастіше перебільшуються — у 2001 році 54,8% опитаних керівників українських підприємств відзначили, що частка бартеру в обороті їхніх підприємств не перевищує 20% (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Частка бартеру в обороті підприємств (у %)

При цьому на третині підприємств частка бартеру в обороті зменшилася (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Розподіл підприємств у залежності від зміни частки бартеру в обороті (у %)

Зміна частки бартеру | У цілому по

вибірці | Частка бартеру в обороті підприємства

до 20 | 20-40 | 40-60 | 60-80 | понад 80

Збільшилася | 20,1 | 7,1 | 31,5 | 40,0 | 50,0–

Залишилася без змін | 38,3 | 42,5 | 37,0 | 30,0 | 25,0 | 33,3

Зменшилася | 34,4 | 41,6 | 25,9 | 23,3 | 25,0 | 66,7

Важко відповісти | 7,2 | 8,8 | 5,6 | 6,7––

На підприємствах, де бартер складає менш 20%, частка бартеру або зменшується, або знаходиться на якомусь постійному рівні, у те час як на підприємствах, де бартер перевищує 40% обороту, частка бартеру росте в 40-50% випадків.

Середня незважена частка бартеру складає 24% і відображає частку бартеру на підприємствах. Частка бартеру, зважена по розмірі виручки підприємств у 1999 р., склала 19,7% і показує оцінну частку бартеру в цілому.

У залежності від способу оцінки найбільш бартеризованими є хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, лісова і деревообробна промисловість, у яких на долю бартеру приходиться від чверті до третини всіх розрахунків (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Частка бартеру в галузях промисловості (у%)

Галузь промисловості | Незважена | Зваженаа

Паливна промисловість | 16,7 | 16,8

Хімічна і нафтохімічна промисловість | 32,5 | 25,3

Машинобудування і металообробка | 27,9 | 22,3

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість | 22,3 | 27,9

Промисловість будівельних матеріалів | 28,3 | 32,8

Легка промисловість | 20,0 | 18,7

Харчова промисловість | 23,1 | 18,4

Інші галузі | 22,3 | 8,5

По вибірці | 24,3 | 19,7

а По розмірі виручки в 1999 р.

У більшості випадків розміри бартеру виявляються нижче на тих підприємствах, що не є імпортерами, при цьому розміри бартеру багато в чому пов'язані з необхідністю закуповувати сировину і матеріали в Росії (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Середня частка бартеру в обороті (у %) і зміна імпорту з різних країн

Характеристика імпорту | З західних

країн | З колишніх

соціалістичних країн | З країн

Прибалтики | З Росії | З інших

країн СНД

Імпорт із цих країн відсутній | 24,8 | 23,1 | 23,4 | 16,5 | 21,5

Імпорту з цих країн не було, але він з'явився | 23,3 | 30,0 | 40,0 | 50,0 | 30,0

Імпорт із цих країн був, але припинився | 35,0 | 36,7 | 28,3 | 18,0 | 24,3

Імпорт зріс | 27,8 | 23,3 | 25,0 | 32,2