Імпорт залишився без змін | 17,7 | 29,1 | 37,3 | 24,2 | 30,0

Імпорт знизився | 33,3 | 32,9 | 26,0 | 31,5 | 29,3

На тих підприємствах, що не є імпортерами з Росії, частка бартеру складає 16,5%, а на ті, де імпорт із Росії був, але припинився, — 18%. З іншого боку, на тих підприємствах, що у 1998-1999 р. почали імпортувати з Росії, середня частка бартеру в обороті складає 50%. Також більш низькими виявляються розміри бартеру на тих підприємствах, що припинили експорт у Росію або на яких експорт у Росію відсутній (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Середня частка бартеру в обороті (у %) і зміна експорту в різні країни

Характеристика експорту | У західні

країни | У колишні

соціалістичні країни | У країни

Прибалтики | У Росію | В інші

країни СНД

Експорт у ці країни відсутній | 25,0 | 23,1 | 22,9 | 19,3 | 22,8

Експорту в ці країни не було, але він з'явився | 25,0 | 20,0 | 30,0 | 25,0

Експорт у ці країни був, але припинився | 18,0 | 28,0 | 25,3 | 13,6 | 30,0

Експорт зріс | 20,0 | 20,0 | 32,2 | 31,4 | 25,7

Експорт залишився без змін | 18,2 | 26,8 | 30,0 | 19,6 | 26,5

Експорт знизився | 35,3 | 36,3 | 32,0 | 31,7 | 28,7

Традиційно дослідження в області бартеру поширюються на сферу обертання. Однак існує ще одна область, у якій багато підприємств прибігають до своєрідної форми бартеру, — це оплата праці. На третині підприємств (33,8%) у 1998-1999 р. застосовувалися виплати заробітної плати в натуральній формі, наприклад продукцією підприємства чи продукцією, отриманої по бартері. При цьому на таких підприємствах частка бартеру набагато перевищує середній рівень і складає 30,6%, у той час як на підприємствах, де заробітна плата виплачувалася тільки в грошовій формі, частка бартеру складає 21,2%.

Результати досліджень наочно показують, що бартер є інструментом, до якого прибігають підприємства, що зіштовхуються з низьким рівнем конкурентноздатності своєї продукції. Респондентам було запропоновано оцінити, як зміниться попит на основну продукцію їхніх підприємств, якщо її реальна ціна збільшиться на 10%. Частка бартеру виявилася вище на тих підприємствах, продукція яких має низький рівень запасу конкурентноздатності, а попит досить чуттєвий до ціни (рис. 2.2).

Швидше за все, підприємства прибігають до бартеру в прагненні підтримувати власну прибутковість при обмеженій конкурентноздатності. На підприємствах, що зберегли прибутковість протягом трьох років (1998-2001), розміри бартеру (25%) вище, ніж на тих підприємствах, що стали прибутковими в одному році (середній розмір бартеру 20%) чи протягом цих років були збитковими (бартер 17%).

Рис. 2.2. Частка бартеру і конкурентоспроможність продукції.

Однак прибуток, отриманий у результаті бартерних угод, носить “віртуальний” характер і не зв'язаний з “живими” грошима. Подібна ситуація приводить до того, що підприємства з більш високою питомою вагою бартеру характеризуються більш низькою інвестиційною й інноваційною активністю. Так, за даними опитування, підприємства, на яких частка бартеру перевищує 80%, узагалі не здійснювали інвестиції в машини й устаткування, а на розробку і впровадження нової продукції витрачали всього 6,7% наявних у їхньому розпорядженні фінансових ресурсів (рис. 2.3).

Рис. 2.3. Взаємозв'язок бартеру й інвестиційної діяльності.

Низький рівень конкурентноздатності і зв'язані з цим проблеми зі збутом змушують багато підприємств прибігати до тимчасової повної або часткової зупинки виробництва і, унаслідок високого рівня прихованого безробіття, відправляти працівників у відпустки за свій рахунок. У 1998-2000 рр. до цих заходів прибігала практично половина опитаних підприємств: 55% були змушені зупиняти виробництво, а 42,2 % були змушені відправляти працівників у відпустки без утримання. При цьому на підприємствах, що відправили працівників у відпустки за свій рахунок, середній розмір бартеру складає 30% обороту, на тих, що не прибігали до цієї мері, — 20%.

Також частка бартеру в обороті істотно вище на підприємствах, що допускали повну змушену зупинку виробництва, чим на тих, де мала місце зупинка лише деяких підрозділів чи виробництво взагалі не зупинялося (рис. 2.4), що ще раз підтверджує припущення про те, що масштаби бартеру тісно зв'язані з рівнем конкурентноздатності підприємства.

Рис. 2.4. Бартер і вимушені зупинки виробництва.

Швидше за все, бартер є ініціативою керівництва підприємств, що прагнуть позбутися від проблем в області маркетингу. Так, частка бартеру виявляється нижче на тих підприємствах, де в керівництва більш висока суб'єктивна оцінка ступеня втручання держави в сферу збуту і розподілу продукції (рис. 2.5).

Рис. 2.5. Взаємозв'язок бартеру і ступеня державного втручання.

Таким чином, бартер на підприємствах має яскраво виражену внутрішню причинність. Зв'язаний з рівнем конкурентноздатності, розмір бартеру може служити своєрідним індикатором рівня менеджменту на підприємстві.

3. Вплив бартеру на фінансовий стан підприємств

Дослідженню проблем бартеру тією чи іншою мірою присвячено досить багато робіт, що головним чином зосереджують увагу на поясненні причин виникнення цього явища. Наслідкам же бартеру для підприємств приділяється істотно менше уваги. Принципове питання про те, вигідний чи невигідний, потрібний чи не потрібний підприємствам бартер, поки вивчено недостатньо. У тих же випадках, коли починаються спроби оцінити вплив бартеру на підприємства автори явно чи неявно виходять із припущення, що бартер вигідний підприємствам, оскільки дозволяє іти від податків, виводити кошти з-під контролю приватних кредиторів і зовнішніх акціонерів. [19]

Карлін В. на основі результатів разового опитування підприємств різних галузей економіки вивчав вплив бартеру на реструктуризацію і стан підприємств. [11]

Він використовував результати великого (3125 фірм) опитування, проведеного в двадцяти країнах.