Як можна було й очікувати, бартер також почав знижуватися. Але він не зник цілком, і усе ще залишається більш розповсюдженим, чим в інших країнах. Вищенаведена модель має на увазі, що неефективність процедур банкрутства мала би різний ефект у ситуації наявності і відсутності фінансової піраміди. [20]

При наявності піраміди неможливість банкрутства веде до зростання бартеру, що є менш ефективним, чим грошові розрахунки, але допомагає захистити оборотний капітал фірм. Бартер у цьому випадку є стратегією виживання, що допомагає вижити і продовжувати роботу фірмам, що мають заборгованість.

Оскільки ОВДП було спекулятивною пірамідою, те хоча доходи від вкладання у виробництво нижче, ніж можна одержати по ОВДП, виробництво може бути соціальним оптимумом.

З іншого боку, якщо фінансова піраміда відсутня, неефективність процедур банкрутства і слабкий захист прав кредиторів приводять до використання бартеру, що у цьому випадку є менш ефективним, чим грошові транзакції.

Тому фахівці пропонують два заходи для зменшення бартеру.

По-перше, потрібно уникати побудови фінансових пірамід для фінансування внутрішнього боргу.

По-друге, потрібно продовжувати проводити реформи по підвищенню ефективності процедур банкрутства. [24]

Хоча Україна недавно прийняла звід законів, що стосуються корпоративного права, права кредиторів і акціонерів захищаються тільки на папері, а прийняті закони практично не діють, як можна побачити зі зв'язаних з корпоративним управлінням скандалах і порушеннях прав кредиторів.

Процедура банкрутства виявляється непомірно дорогою. Більш того, відсутня діюча ринково орієнтована фінансова система, що дозволяла б оцінювати комерційні проекти відповідно до ризику і віддачі, а також застосовувати санкції до менеджерів, що не завжди прагнуть максимізувати вигоду акціонерів.

Відсутність такої системи веде до розвитку квазі-фінансових інститутів, прикладом одного з яких може служити бартер.

Висновки

Будучи введені в обертання, гроші стимулюють розвиток інших економічних інститутів (наприклад, податкової системи, банківської системи і т.д.), роль яких складається в підтримці і посиленні економічного зростання, чи, у загальному значенні, людського добробуту.

Названі інститути тим часом зв'язані з інститутом грошей не однобічним образом, а взаємно впливають один на одного. Неправильне функціонування кожного з них підриває цінність грошей і бажання ці гроші використовувати.

У випадку України саме неадекватна робота названих інститутів поряд з невдалою макроекономічною політикою з'явилася причиною демонетаризації і зростання бартеру.

У 1992-1995 р. у результаті лібералізації цін і переходу до ринкової економіки Україна пережила період бурхливої інфляції. Звичайні інфляційні витрати у випадку України збільшувалися відсутністю ефективної банківської системи. Наприклад, щоб провести платежі від однієї фірми до іншої, був потрібний приблизно місяць. Протягом цього періоду вартість грошей без індексації звичайно падала на 20-30%. Це привело до ситуації, коли використання бартеру зрівнялося по вартості з використанням грошей, що і з'явилося причиною зростання бартеру.

У той же час відсутні фінанси стали черпати в основному з ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), що забезпечував дуже високі відсотки виплат. Як наслідок, банки направили свої фінансові портфелі на фінансування уряду, урізуючи, таким чином, кредитування реального сектора економіки.

У цій ситуації фірми були змушені використовувати бартер як засіб короткострокового кредиту.

Однак бартер служив у визначеному змісті захисним механізмом, і його існування може, принаймні, почасти пояснити той факт, що Україна не сильно постраждала від кризи.

Завдяки політичним іграм і зіткненням інтересів, підприємства найчастіше мали можливість оплатити боргову заборгованість “натурою”. Як наслідок цього, безліч фірм вибирали інвестиції в бартер, що забезпечувало їм велику гнучкість у ситуації, коли вони були змушені торгуватися з державою.

Так, коли для фірм, що знаходяться в гарній ситуації, але не володіють доступом до банківських кредитів, бартер служив заміною короткострокового кредиту, для фірм, що мали боргі, бартер був скоріше способом уникнути витратної реструктуризації і джерелом зовнішнього фінансування. [24]

Слабке корпоративне управління також сприяло такому опортуністичному поводженню. Вищі менеджери часто використовували бартер з метою приховування угоди від власників фірми і підвищенню, таким чином, своїх можливостей контролю над підприємством.

Можна відзначити, що масштаби бартеру в економіці найчастіше перебільшуються — у 2001 році 54,8% опитаних керівників українських підприємств відзначили, що частка бартеру в обороті їхніх підприємств не перевищує 20%. При цьому на третині підприємств частка бартеру в обороті зменшилася.

У залежності від способу оцінки найбільш бартеризованими є хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, лісова і деревообробна промисловість, у яких на долю бартеру приходиться від чверті до третини всіх розрахунків.

Бартер на підприємствах має яскраво виражену внутрішню причинність. Зв'язаний з рівнем конкурентноздатності, розмір бартеру може служити своєрідним індикатором рівня менеджменту на підприємстві.

Фахівці пропонують два заходи для зменшення бартеру.

По-перше, потрібно уникати побудови фінансових пірамід для фінансування внутрішнього боргу.

По-друге, потрібно продовжувати проводити реформи по підвищенню ефективності процедур банкрутства.

Хоча Україна недавно прийняла звід законів, що стосуються корпоративного права, права кредиторів і акціонерів захищаються тільки на папері, а прийняті закони практично не діють, як можна побачити зі зв'язаних з корпоративним управлінням скандалах і порушеннях прав кредиторів.

Процедура банкрутства виявляється непомірно дорогою. Більш того, відсутня діюча ринково орієнтована фінансова система, що дозволяла б оцінювати комерційні проекти відповідно до ризику і віддачі, а також застосовувати санкції до менеджерів, що не завжди прагнуть максимізувати вигоду акціонерів.

Відсутність такої системи веде до розвитку квазі-фінансових інститутів, прикладом одного з яких може служити бартер.

Список використаної літератури