Нерідке підприємство виявляється в ситуації, коли його продукція не відрізняється від продукції інших фірм. При її виготовленні потрібно дотримання визначених стандартів. Такий товар називається стандартизованим (сільськогосподарська продукція, метал).

Підприємство може робити оригінальний товар. Такий товар називають диференційованим (нові модифікації автомобілів, тілі- і радіоапаратури, одягу).

Товари, здатні задовольняти ті самі потреби покупців, називаються взаємозамінними чи альтернативними (чай - кава, олія - маргарин). Товари, що доповнюють один одного (магнітофон і касети, фотоапарат і фотоплівки) - взаємодоповнюючими.

Параметри товару. При класифікації товару виділяють об'єктивні параметри:

- власне товару (матеріал, вага, колір, розмір, зовнішній вигляд, силует, запах, смак, конструкція, наявність дефектів);

- ринкові (ціна, конкурентноздатність, широта вибору, зручність транспортування, привабливість),

Розглянемо другу «Р» – ціну.

Ціна як економічна категорія - це грошове вираження вартості товару, призначене для непрямого виміру загальнонеобхідних витрат робочого часу на виробництво товару. В умовах ринку ціноутворення є дуже складним процесом, піддано впливу багатьох факторів. Маркетинговим службам має бути в кожнім випадку вибирати цінову політику.

Цінова політика фірми (підприємства) складається у встановленні на товари і послуги цін у залежності від кон'юнктури, що складається, на ринку, що забезпечує намічений обсяг прибутку і рішення інших стратегічних і оперативних задач. При розробці цінової політики варто одержати відповіді на наступні питання:

- яке місце займає ціна серед засобів конкурентів на сегментах ринку, де діє фірма;

- який метод розрахунку ціни варто прийняти:

- який повинна бути цінова політика у відношенні нових товарів,

-як повинна змінюватися ціна в залежності від життєвого циклу товару

Цінова політика впливає на комерційні успіхи фірми. Тому перш ніж розробити цінову політику, фірма повинна проаналізувати усі фактори, що впливають на цінову стратегію. До таких факторів відносяться: попит, цінова політика держави, життєвий цикл товару; модель ринку: способи товароруу; конкуренція; витрати: методи розрахунку ціни; маркетингова діяльність фірми.

Цінова політика являє собою інтегровану систему, куди входять: взаємозв'язок цін на товари в рамках асортименту, використання спеціальних знижок і зміні цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, методи формування цін на нові товари.

Стратегія ціноутворення. Важливої складової цінової політики варто вважати розробку стратегії формування ціни

Стратегія ціноутворення повинна бути ув'язана з загальними цілями фірми на ринку. Такими цілями фірми можуть бути: збільшення збуту товарів: одержання заданого чи максимального обсягу прибутку; забезпечення процесу виживання: збереження існуючого економічного становища в боротьбі з конкурентами: завоювання лідерства на ринку. Кожну з цілей фірма вибирає виходячи з визначених чи причин її фінансового стану.

На ціноутворення впливають реальні витрати, якість і цінність товару для споживача, розходження між сегментами чи ринку факторами попиту споживачів, можливі реакції конкурентів, маркетингові цілі. Формуючи політику ціноутворення, маркетологу варто дати відповідь на наступні питання:

- яку ціну бажав би заплатити за товар фірми покупець;

- як впливає на обсяг продажів зміна ціни;

- які складові компоненти витрат;

- який характер конкуренції в сегменті;

- який рівень граничної ціни (мінімальної, що забезпечує беззбитковість фірми);

- яку знижку можна надати покупцям;

Стимулювання збуту.

Задачі збуту. Свідомий вибір покупцем того чи іншого товару здійснюється по наступній класичній схемі: усвідомлення, знання, доброзичливе відношення, перевага, переконання, покупка. Для того, щоб покупець вибрав товар фірми, вона і створює спеціальні служби комунікацій. Сукупність маркетингових рішень, обумовлених комунікативністю, називається просуванням товару. З цією метою і створюється служба інформації. У її задачі входять пояснення властивостей товару, характеристика продукції фірми, відповіді на питання покупців.

Покупець купує не чи річ послугу, а їхньої функції. Купують здатність задовольняти одну чи кілька потреб. Отже, на ринку покупець здобуває засоби задоволення деяких своїх потреб. А коли так, то треба покупцю мати зведення про споживчі властивості чи товару послуги. Якщо на ринку такі товари пропонуються декількома продавцями, то покупець повинний мати інформацію про їхні достоїнства і недоліки, щоб зробити вибір. Допомогти в цьому йому покликана служба формування попиту і стимулювання збуту - ФОС-СТІС. Іншими словами, під стимулюванням збуту розуміють короткочасні спонукальні міри заохочення покупки чи товару послуги. У діяльності ж служби розрізняють комунікаційний (інформаційний) і комерційний ефекти.

У комплекс стимулювання збуту включають наступні чотири елементи: рекламу, пабліситі, персональні продажі, стимулювання продажів. Призначення комплексу стимулювання полягає в тому, щоб:

Логіка підприємця полягає в тому, що поки продукція не має збуту (покупця), її взагалі не треба починати робити. Заходу щодо стимулювання збуту звернені в основному до покупця. Кожне з них виконує визначену, тільки для нього призначену функцію.

Список використаної літератури: