Однак закон виключення третього не встановлює, та й не може встановити, яке саме з двох суджень є вірним, а яке - помилковим. Рішення цього питання виходить за рамки компетенції формальної логіки. Воно здійснюється в процесі пізнання за допомогою такого критерію істинності, як практика, що встановлює відповідність або невідповідність судження об'єктивної дійсності.

Однією з найважливіших рис правильного міркування є доказовість. Доказовість, або обґрунтованість мислення, виражається законом достатньої підстави. Він говорить: усяка вірна думка повинна бути досить обґрунтованою.

Ми вже знаємо, що вірною є думка, зміст якої адекватно відбиває щось, що існує в об'єктивній реальності. Отже, вимога розглянутого закону зводиться до необхідності встановити відповідність думки, що претендує на істинність, з дійсністю. Повинні бути зазначені підстави, у силу яких не можна не визнати дане міркування таким, що не відповідає об'єктивній реальності.

Закон не встановлює, яку саме підставу слід привести в кожному конкретному випадку. Достатньою підставою думки може бути особистий досвід людини. Це можливо в тому випадку, коли істинність міркування підтверджується шляхом її безпосереднього зіставлення з фактами дійсності. Досить, наприклад, глянути на книгу, щоб встановити істинність або хибність судження: «Це - книга в синьому плетінні».

Однак індивідуальний досвід обмежений, тому людина змушена прибігати до знань інших людей. Вона обґрунтовує свої думки, спираючись на попередній досвід людства, закріплений у законах і аксіомах науки, а також у принципах і положеннях різних областей людської діяльності. При цьому людині не потрібно співвідносити зі своїм особистим досвідом кожне окреме міркування. Достатньою підставою думки може бути інша думка, істинність якої вже доведена.

Отже, дотримання вимог законів тотожності, непротиріччя, виключення третьої і достатньої підстави є необхідною умовою правильного мислення.

У практиці людського мислення закони формальної логіки діють не ізольовано, а у взаємозв'язку. Якщо порушується вимога одного якого-небудь закону, стає неможливим і застосування іншого. Так, порушення вимог закону тотожності веде до неможливості застосування закону непротиріччя. Застосування закону виключення третього з необхідністю припускає дотримання вимог закону непротиріччя. Точно так само, щоб діяв закон достатньої підстави, варто виконувати вимоги і закону виключення третього.

Безумовно, знання основних законів і застосування їх у розумовій діяльності має винятково важливе значення для підвищення логічної культури мислення. Однак навчання про основні закони являє собою лише один з розділів формальної логіки. Логічна культура мислення, понад це, містить у собі знання й уміння оперувати поняттями, правильно формулювати питання і відповіді, робити твердження й умовиводи, доводити вірні судження і спростовувати помилкові. Теоретичне вирішення цих питань входить до завдань інших розділів формальної логіки. Вивчення формальної логіки у всій її повноті є необхідною умовою всебічного розвитку логічної культури мислення людини.

2. Управлінські рішення як результат управлінського мислення

Управлінцям повинні бути притаманні такі особливості:

здатність до перебору варіантів певної ситуації, тобто аналі-тично-комбінаторний склад мислення;

високий «темп» мислення - висока швидкість перебігу розумо-вих процесів;

висока «гнучкість» мислення, тобто швидка динаміка перехо-ду від однієї альтернативи до іншої із залученням у процес мис-лення великої їх кількості при одночасному аналізі;

інтуїтивність мислення, що означає здатність до «осяяння», «ага!-ефекту», - включення в процес мислення інформації на підсвідомому рівні;

прогностичність мислення, яка характеризується певною стра-тегією, тактикою і планомірністю дій.[9,c.40]

В процесі мислення пере-важає «лівопівкульне» мислення, яке приводить до однозначного контексту - однозначного рішення.

Але інтуїтивне мислення (нюх), є інтегративним, при цьому світ (події, предмети, факти, люди) постає в багатовимірному аспекті, що притаманно образному, «правопівкульному» мисленню.

Отже, психологічний механізм перебігу процесу управлінського мислення можна уявити таким чином: за стратегію, оста-точний вибір варіанта і накреслений план «відповідає» ліва півкуля головного мозку, а за тактику і об'ємне прояснення окремих деталей - права півкуля. Інтуїцію ще можна пояснити як «згорнуте» - дуже швидке мислення, яке не усвідомлюється, але при цьому із безлічі варіантів «вихоплюється» найяскравіший, яким уже потім «займається» ліва півкуля.

Окрім загальних особливостей, менеджерська діяльність має свої специфічні особливості залежно від роду діяльності. В даному ви-падку менеджер ще повинен відповідати психологічним вимогам, які пред'являються до фахівців тієї чи іншої галузі. Наприклад, менед-жмент торговельний відрізняється від шоу-бізнесу чи від менедж-менту, пов'язаного із функціонуванням важкої промисловості.

Крім психологічних, є вимоги, які піддаються корекції або залежать від набутого досвіду діяльності. Це, наприклад, рівень та структура інтелекту чи оволодіння певни-ми «секретами» керівництва. Цих якостей можна набути з часом, «набивши гулі» в процесі конкретної праці.

А як бути з типом нервової системи і темпераментом особистості, які є спадковими і майже не піддаються корекції? Адже не секрет, що і ситуативна, і особистісна тривожність, стійкість до стресів, адаптабельність - важливі, а інколи й визначальні психічні якості для керівника є похідними від динаміки перебігу нервових процесів.

Питання придатності чи непридатності в даному випадку не постає. Постає питання, в якій галузі діяльності може потенційно стати успішним менеджером сангвінік, холерик, флегматик чи ме-ланхолік.

Для холерика чи сангвініка треба шукати динамічну діяльність, характерними рисами якої є дія, швидке прийняття рішення, пере-ключення уваги з об'єкта на об'єкт чи з людини на людину.

Флегматик може успішно «тягнути свого воза» в стабільній, чітко структурованій організації, де виключені або зведені до мінімуму аврали, паніка, постійне реформування тощо. Та й дослідження,