3. Перевірка моделі на достовірність. Після по-будови моделі її треба перевірити на достовірність: визначити ступінь відповідності моделі в реаль-ному світі. Перевірка богатьох моделей управлін-ня показала, що вони недосконалі тому, що не охоплюють усі релевантні змінні. Другий аспект перевірки моделі пов'язаний з визначенням міри того, наскільки інформація, яку отримують за її допомогою, дійсно допоможе керівництву виріши-ти проблему.

4. Застосування моделі. Жодну модель науки управління не можна вважати успішно розробле-ною доти, доки вона не прийнята, не усвідомлена і не застосована на практиці.

У розробці моделей повинні приймати участь лі-нійні керівники, для яких фактично створюються ці моделі. Якщо ця умова виконується під час розроб-ки, застосування моделей збільшується на 50%.

6. Поновлення моделі. Навіть якщо застосуван-ня моделі виявилось успішним, все одно через деякий час вона повинна бути поновлена через нові фактори із зовнішнього середовища (поява нових споживачів, технологій).

Число моделей науки управління може бути таким же великим, як і кількість проблем, які вирішуються з їх допомогою.

Розглянемо найбільш розповсюджені, щоб роз-ширити свою уяву про те, як моделі та методи можуть допомогти у прийнятті рішень.

Теорія ігор

Найбільш важлива змінна, від якої залежить успіх організації, - конкурентоздатність. Здат-ність прогнозувати дії конкурентів - велика пере-вага для організацій. Теорія ігор - метод моделю-вання оцінки впливу прийнятого рішення на кон-курентів.

(Теорію ігор спочатку розробили військові для того, щоб у стратегії можна було врахувати мож-ливу реакцію противника).

У бізнесі ігрові моделі використовуються для прогнозування реакції конкурентів на зміни цін, модифікацію та освоєння нової продукції. Наприк-лад: якщо за допомогою теорії ігор керівництво з'ясувало, що після підвищення цін конкуренти не зроблять аналогічно, то, можливо, не треба підвищувати ціни, щоб не опинитися в невигідно-му становищі у конкурентній боротьбі.

Теорія ігор використовується не дуже часто тому, що ситуації для вирішення часто дуже складні і настільки швидко змінюються, що не можливо точно спрогнозувати, як відреагують конкуренти на зміну тактики фірми. Теорія ігор корисна, коли треба з'ясувати найбільш важливі фактори, які вимагають обліку для прийняття рішення в умовах конкурентної боротьби. Ця інформація важлива, оскільки дозволяє керівниц-тву враховувати додаткові змінні або чинники, які можуть вплинути на ситуацію, і цим зробити рішення більш ефективним.

Моделі теорії черг, або моделі оптимального об-слуговування, використовуються для визначення оптимального числа каналів обслуговування по від-ношенню до потреби в них: резервування місць в літаках та отримання інформації очікування в черзі на машину, обробку даних, очікування клієнтами банку вільного касира (клієнти можуть перейти в інший банк). Втрати залежать від того, чи багато є обслуговуючого персоналу чи його замало.

Моделі черг забезпечують керівництво інстру-ментом визначення оптимального числа каналів обслуговування, які необхідно мати, щоб збалан-сувати витрати у випадках їх занадто великої чи занадто малої кількості.

Моделі управління запасами використовують-ся для визначення часу розміщення замовлення на ресурси та їх кількість, кількість готової про-дукції на складах. Будь-яка організація повинна підтримувати певний рівень запасів, щоб не було затримок у виробництві та збуті.

Ця модель дає можливість зводити до мініму-му негативні наслідки накопичення запасів. Ці наслідки можуть бути у вигляді витрат таких видів: витрати на розміщення замовлень, на збе-рігання, витрати, які пов'язані з недостатнім рівнем запасів.

Підтримування високого рівня запасів звільняє від витрат, які обумовлені їх нестачею. Закупка у великій кількості матеріалів, необхідних для ство-рення запасів, у багатьох випадках зводить до мінімуму витрати на розміщення замовлень тому, що фірма може отримати певні знижки та знизи-ти обсяг «паперової роботи». Однак ці потенційні вигоди перекриваються додатковими витратами на зберігання, перевантаження, виплату відсотків, витратами на страхування, втратами від псуван-ня, крадіжок та додаткових податків.

Модель лінійного програмування застосовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів за наявністю конкуруючих потреб. Лінійне програмування використовують спеціалісти штабних підрозділів для вирішення виробничих проблем.

Імітаційне моделювання — процес створення моделі та її експериментального застосування для визначення змін реальної ситуації.

Економічний аналіз

Економічний аналіз охоплює майже всі методи оцінки витрат та економічних вигод, а також відносної рентабельності підприємства. Типова економічна модель основана на аналізі беззбитко-вості, на методі прийняття рішень з визначенням крапки, в якій загальний прибуток дорівнює су-марним витратам, тобто крапки, після якої підприємство стає прибутковим.

Практика управління говорить, що під час прий-няття і реалізації рішень певна частина керівників використовує неформальні методи, які ґрунтуються на аналітичних здібностях осіб, які приймають управлінські рішення. В більшості випадків не-формальні методи ґрунтуються на інтуїції менед-жера, їхня перевага в тому, що приймаються вони оперативно, їх недолік - те, що неформальні ме-тоди не гарантують від вибору помилкових (не-ефективних) рішень, оскільки інтуїція іноді може схибити менеджера.

Для прогнозування та вироблення цілей керів-ництво покладається на різні джерела письмової та усної інформації як додаткові заходи. Методи збору вербальної інформації найчастіше викорис-товуються для аналізу зовнішнього середовища. Це інформація, яку отримують по радіо та телеба-ченню від споживачів, конкурентів, від юристів, бухгалтерів, фінансових ревізорів, консультантів.

Основним моментом під час колективної робо-ти над прийняттям рішень є визначення кола осіб експертів, які приймають рішення. Головними критеріями формування групи, яка виробляє рішення, є компетентність, здатність розв'язува-ти творчі завдання, конструктивність мислення та комунікабельність. Колективні форми групової роботи можуть бути різними: засідання, наради, робота в комісії і т.ін.

Найбільш відомі такі якісні методи: думка журі; спільна думка працівників збуту; модель очікування споживача; метод експертних оцінок.

Думка журі - поєднання та знаходження спільної думки експертів у релевантних сферах. Неформальним різновидом цього метода є «моз-ковий штурм». Спільна думка працівників