Організація діяльності – функція, що припускає створення умов для спільної й ефективної роботи людей для досягнення загальних цілей.

Мотивація (мотивування) діяльності – функція, що полягає в спонуканні працівників до праці шляхом цілеспрямованого впливу.

Контроль – функція, що дозволяє утримувати підприємство на потрібному (вірному) шляхи, порівнюючи показники її діяльності з установленими стандартами (планами).

Методи керування – це сукупність способів, прийомів, за допомогою яких здійснюється вплив на об'єкт керування, виконуються різноманітні функції керування організацією. Існують наступні основні види методів керування:

економічні;

організаційно-розпорядницькі;

правові;

соціально-психологічні методи керування.

Економічні методи керування являють собою сукупність вартісних інструментів впливу на керований об'єкт із метою забезпечення найбільшої економічної ефективності діяльності організації з найменшими витратами. Вони включають:

планування економічних результатів діяльності як спосіб установлення цілей, пропорцій розвитку, термінів виконання тих або інших задач;

матеріальне стимулювання у формі заробітної плати, премій, а також санкцій за невідповідну якість або кількість праці;

нормування економічних показників діяльності підприємства як базу для планування, матеріального стимулювання і контролю;

контроль економічних показників діяльності як метод збору аналітичної інформації.

Організаційно-розпорядницькі методи керування являють собою сукупність прийомів і засобів прямого (адміністративного) впливу на об'єкт керування для виконання закріплених за ним функцій. Організаційно-розпорядницькі методи керування підрозділяються на двох груп: методи організаційного і розпорядницького впливу.

Організаційний вплив виявляється у формах:

організаційного регламентування,

організаційного нормування

організаційного інструктування.

Розпорядницький вплив направляється на контроль і регулювання діяльності за допомогою наказів, розпоряджень, постанов і вказівок.

Правові методи керування – це сукупність способів впливу суб'єкта керування на об'єкт керування за допомогою правових норм, правових відносин і правових актів.

Соціально-психологічні методи керування являють собою сукупність прийомів і способів соціального і психологічного впливу на колектив і окремі особистості для підвищення їх трудової і творчої активності.

У систему соціально-психологічних методів входять:

методи соціального впливу,

методи керування колективною діяльністю працівників,

методи керування індивідуальним поводженням працівника.

До методів соціального впливу відносяться: загальні збори працівників, участь у роботі суспільних рад і т.п.

До методів керування колективною діяльністю працівників відносяться: формування структури колективу, обмін передовим досвідом роботи, ведення рейтингів, проведення конкурсів, урочистих збор, вечорів і т.п.

До методів керування індивідуальним поводженням працівника відносяться: стимулювання особистої ініціативи, особистий приклад керівника, поважне відношення до підлеглого, висування працівника в резерв на вищестоящу посаду, передача підлеглим окремих прав керівництва і т. п.

2. Планування як функція менеджменту.

Динамічний процес стратегічного планування є парасолькою, під якою укриваються всі управлінські функції. Не використовуючи переваги стратегічного планування, організації в цілому й окремі люди будуть позбавлені чіткого способу оцінки мети чи напрямків корпоративного підприємства. Процес стратегічного планування забезпечує основу для керування організацією.

Стратегічне планування являє собою набір дій і рішень, початих керівництвом, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.

Відповідно до Пітера Лоранжа, процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його задача — забезпечити нововведення і зміни в організації в достатньому ступені. Точніше кажучи, він бачить чотири основних види управлінської діяльності в рамках процесу стратегічного планування. До них відносяться: розподіл ресурсів, адаптація до зовнішнього середовища, внутрішня координація й організаційне стратегічне передбачення.

Розподіл ресурсів. Даний процес містить у собі розподіл обмежених організаційних ресурсів, таких як фонди, дефіцитні управлінські таланти і технологічний досвід. Наприклад, восени 1987 р. компанія «Филіп Морріо» прийняла рішення реорганізувати своє відділення, «Дженерал Фудз», у чому багато хто побачили цілеспрямовані зусилля по одержанню великих прибутків від гіганта харчової промисловості, що був придбаний у 1985 р. Відповідно до нового плану, компанія «Филіп Моррис» розділила «Дженерал Фудз» на три окремо діючі фірми з наміром скоротити велике число менеджерів і загальфірмового персоналу. Гроші, що компанія сподівається заощадити шляхом виключення деяких управлінських шарів, будуть заново інвестовані в дане відділення.

Адаптація до зовнішнього середовища. Адаптацію варто інтерпретувати в широкому змісті слова. Вона охоплює всі дії стратегічного характеру, що поліпшують відносини компанії з її оточенням. Компаніям необхідно адаптуватися до зовнішніх як сприятливим можливостям, так і небезпекам, виявити відповідні варіанти і забезпечити ефективне пристосування стратегії до навколишніх умов. Стратегічне планування процвітаючих компаній має справу зі створенням нових сприятливих можливостей за допомогою розробки більш розроблених виробничих систем, шляхом взаємодії з урядом і суспільством у цілому і т.і.

Проникнення компанії «Кока-Кола» на ринок бескофеінових безалкогольних напоїв являє собою приклад адаптації до навколишніх умов. Фірма витратила величезну кількість часу на вивчення зовнішніх можливостей і небезпек, перш ніж запропонувати свою бескофеінову продукцію. «Ройал Краун» першої ввела бескофеінову колу «Ар Сі 100» на ринок. Реакція споживачів, зацікавлених у «більш здоровому» безалкогольному напої, була підбадьорюючою. Потім фірма «Пепсі» запропонувала свій сорт — «Пепсі-Фрі». «Кока-Кола» вичікувала, обережно беручи участь у конкуренції, і, нарешті, випустила на ринок ряд бескофеінових напоїв у відповідь на явно мінливі споживчі вимоги.

Внутрішня координація. Вона включає координацію стратегічної діяльності для відображення сильних і слабких сторін фірми з метою досягнення ефективної інтеграції внутрішніх операцій. Коли Гарольд Джинін був одним з директорів «Інтернешнл Телефон енд Телеграф», він відповідав за об'єднання діяльності більш ніж 250 різних підприємств, до складу яких у той чи інший час входили «Гриннел Кантин», “Хартфорд Файер Іншурано” і «Авіо». Забезпечення ефективних внутрішніх операцій в