Документування результатів дослідження — фіксація у встановленому порядку результатів дослідження за допомогою системи позначень, що додає описові строгу форму, наочність, логічність, стислість, ясність і така, що відповідає меті і задачам дослідження.

Апробування результатів дослідження — перевірочна процедура, спрямована для з'ясування якісних характеристик результатів дослідження, можливостей реалізації і впровадження їх у практику.

Реалізація результатів дослідження — це передача результатів дослідження в зручній для упровадження формі в практику роботи зацікавлених осіб, що забезпечують підвищення ефективності їхньої діяльності.

Перевірка, твердження і впровадження результатів аналітичної роботи — це завершальний етап процесу дослідження, на якому виявляються недоліки в аналітичній роботі, здійснюється їхнє усунення і дається оцінка якості отриманих результатів.

Спираючись на систему методологічних принципів, аналітик визначає:

- об'єкт і предмет дослідження;

- послідовність їхнього розв’язання;

- застосовувані методи.

Можна умовно виділити два характерних рівні аналітичного дослідження [8, с. 26]:

а) емпіричний;

б) теоретичний.

Емпіричний рівень аналізу пов'язаний з отриманням і первинною обробкою вихідного фактичного матеріалу. Звичайно поділяють: факти дійсності і наукові факти.

Факти дійсності — це події, явища, що відбувалися або відбуваються насправді, це різні сторони, властивості, відносини досліджуваних об'єктів.

Наукові факти — це піддані аналізові факти дійсності, перевірені, осмислені і зафіксовані у вигляді логічних суджень.

Емпіричний етап складається з 2 - х стадій роботи:

перша стадія — це процес добування, одержання і фіксації фактів;

друга стадія — це первинна обробка й оцінка фактів у їхньому взаємозв'язку, тобто містить у собі:

- осмислення і строгий опис добутих фактів у термінах наукової мови;

- класифікація фактів і виявлення основних залежностей між ними.

У ході цього етапу дослідник здійснює [9, c. 47]:

- критичну оцінку і перевірку кожного факту, очищаючи його від випадкових і несуттєвих деталей;

- опис кожного факту науковою мовою;

- добір із усіх фактів типових, найбільш повторюваних і таких, що виражають основні тенденції розвитку;

- розкриває найбільш очевидні зв'язки між відібраними фактами, тобто на емпіричному рівні досліджує закономірності, що характеризують досліджувані явища.

Теоретичний рівень дослідження пов'язаний із глибоким аналізом фактів, проникненням у сутність досліджуваних явищ, з пізнанням і формулюванням у якісній і кількісній формі законів, тобто з поясненням явищ.

Далі на цьому етапі здійснюється прогнозування можливих подій або змін у досліджуваних явищах і виробляються принципи дії, рекомендації про практичний вплив на ці явища.

Звичайне дослідження складається з трьох основних етапів.

Перший етап роботи включає в себе:

- вибір проблеми і теми;

- визначення об'єкта і предмета, цілей і задач;

- розробку гіпотези дослідження.

Другий етап роботи містить:

- вибір методів і розробку методики дослідження;

- перевірку гіпотези;

- безпосереднє дослідження;

- формулювання попередніх висновків, їхнє апробування й уточнення;

- обґрунтування заключних висновків і практичних рекомендацій.

Третій етап (заключний) будується на основі впровадження отриманих результатів у практику.

Проблема дослідження приймається як категорія, що означає щось невідоме в науці, що має бути відкрите, доведене.

Тема — у ній відбивається проблема в її характерних рисах. Вдале, чітке формулювання теми уточнює проблему, окреслює рамки дослідження, конкретизує основний задум, створюючи тим самим передумови успіху роботи в цілому.

Об'єкт — це сукупність зв'язків, відносин і властивостей, що існує об'єктивно в теорії і практиці і служить джерелом необхідної для дослідника інформації.

Предмет дослідження більш конкретний і включає тільки ті зв'язки і відносини, що підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі, установлюють границі наукового пошуку. У кожному об'єкті можна виділити кілька предметів дослідження.

В практиці організації аналітичної роботи розрізняють централізовану та децентралізовану форми. При централізованій формі організації вся робота з аналізу господарської діяльності концентрується у спеціальному структурному підрозділі в системі управління виробництвом відповідної назви. Децентралізована форма організації передбачає, що аналізом господарської діяльності займаються всі структурні підрозділи з питань, які входять до їх компетенції, виходячи з розмежування прав та обов'язків між ними, передбачених відповідними нормативними документами — внутрішніми чи галузевими.

Незалежно від організаційних форм методичне та методологічне керівництво, як правило, здійснюється головними спеціалістами-економістами. Необхідно розглянути переваги та недоліки цих організаційних форм та можливу сферу їх застосування.

Вищестоящі органи господарчого управління здійснюють аналіз на основі консолідованих звітних форм. Це зумовлює необхідність організації збору додаткової інформації та розрахунків, що потребує розробки спеціальних програм досліджень, додаткових затрат ресурсів. Статистичні, фінансові та кредитні органи здійснюють аналіз у межах офіційної звітності, що не завжди достатньо, а в окремих випадках не об'єктивно відображає дійсний стан справ у господарській діяльності, що, у свою чергу, є однією з причин уживання запобіжних заходів (страхування ризиків, застосування фіскальних інструментів впливу, жорсткі форми розрахунків), порушення довіри між суб'єктами господарських відносин.

Аналітична робота на підприємстві починається з планування. Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу [2, c. 69].

План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталах: вказуються розділи господарської діяльності та об'єкти, які включені в план періодичного контролю, терміни проведення, відповідальні виконавці, технічні засоби й джерела інформації, які необхідні для аналізу.

В плані конкретного аналізу, який складається відповідно до плану аналітичної роботи, розділи та об'єкти аналізу деталізуються по конкретних виконавцях, визначаються мета й завдання, розробляються необхідні методики розрахунку впливу конкретних факторів, досліджується їх взаємозв'язок, розробляються таблиці схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та результаті аналізу. До аналітичної роботи залучаються працівники технічних технологічних та інших служб, які працюють під керівництвом1 аналітиків.

Всю аналітичну роботу можливо розбити на три етапи: попередній, основний та