поділений на лекції, містить короткі висновки до кожної теми та контрольні запитання для перевірки знань. У першому розділі представлені теоретичні основи управлінського обліку: його сутність, функції та принципи організації. У другому розділі розглядаються питання класифікації витрат і калькулювання собівартості, обліку витрат діяльності та доходів підприємства. Третій розділ присвячений аналізу інформації та використання її для прийняття рішень.
Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. – К.:Лібра, 2003. -704 с. | В підручнику розглядаються: концепція і організація управлінського обліку; класифікація й методи калькулювання витрат; бюджетування; аналіз взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток "; аналіз для прийняття поточних і довгострокових рішень; система управлінського контролю на основі обліку за центрами відпові-дальності, а також методи стратегічного управлінського обліку.
Викладений матеріал ілюструється прикладами з практики зарубіжних і укра-їнських підприємств.
Економіка виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002. — 405 с | Розділ IV підручника розкриває наступні питання: управлінський облік в системі вартісного регулювання підприємництва; концепція собівартості і класифікація витрат; концепція умовно-змінних і умовно-постійних витрат; економічні елементи і калькуляційні статті витрат; методи віднесення непрямих витрат на собівартість одиниці продукції; Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
1.3 Теоретичні та методологічні основи управлінського обліку витрат
Системи управлінського обліку оперують поняттями доходи (прибут-ки), затрати (витрати, активи) і двома типами даних: даними про події, що вже відбулись, і оціночними даними майбутніх періодів.[22,c.279]
В управлінському обліку використовуються терміни, які мають однако-ве звучання, але різне значення, і навпаки. Тому чіткість термінології має
велике значення при формулюванні цілей управління і визначенні шляхів
їх реалізації. До даних управлінського обліку не пред'являються жорсткі
вимоги щодо точності. Допустима похибка вимірювання може бути досить
високою для даних, що використовуються при плануванні, оскільки це зав-жди оцінка того, що відбуватиметься в майбутньому. Якщо в математиці
неможливо уявити собі ситуацію розв'язання задачі без повного набору
необхідних вихідних даних, то при вирішенні проблем управління вихідна
інформація майже ніколи не буває повною. З іншого боку, не варто прий-мати рішення, якщо ключова частина інформації, яку можна отримати, ще
не отримана. Тому одним з найбільш важливих моментів процесу прий-няття рішень є питання про те, чи приймати рішення на основі наявної
інформації, чи продовжувати збір даних. Дані управлінського обліку — це
тільки частина інформації, поряд з якою існують нечислові фактори, до
яких відноситься інтуїція. Система обліку корисна настільки, наскільки
результати її використання виражаються в реальних діях підприємців, на-
приклад, з метою управління витратами на виробництво продукції чи на-
дання послуг.
Метою обліку витрат на виробництво є визначення розміру витрат, які припадають на кожну окрему операцію або кожен окремий продукт. Це необхідно для оцінки запасів і визначення прибутку. В даній роботі основна увага приділяється обліку витрат на виробництво. Крім того, розглядається питання про те, які необхідні корегування, щоб акумульовані дані про прямі витрати могли використовуватись для прийняття рішень.[13,c.98]
Завдання обліку витрат на виробництво полягає в накопиченні даних для розрахунку собівартості одиниці продукції. Мета зведення даних в системі накопичення витрат - встановити величину витрат по двох головних об'єктах - по продукту (для оцінки вартості запасу) і за центрами відповідальності (з метою контролю за рівнем витрат). Таким чином, система накопичення витрат - це сумування витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційну одиницю. Другий етап називається калькуляцією собівартості продукції.
Безпосередньо виробнича діяльність виражає основну мету підприємства - випуск продукту, який буде реалізований, і принесе прибуток. Виробничі процеси - другий етап виробництва. Характерною особливістю цього етапу, як центрального у виробничій системі, є формування витрат на виробництво продуктів.
Стан виробництва характеризується його ефективністю, технологічними параметрами, ступенем використання досягнень науково-технічного прогресу, місцем і роллю працівника у виробничих процесах. Обмеження ресурсів і досягнення планової ефективності потребують постійного зіставлення витрат і отриманих результатів. Ця проблема посилюється під впливом інфляції, коли дані про виробничі витрати необхідно повсякденно звіряти з даними майбутніх витрат, що залежать значною мірою від впливу зовнішнього середовища. Крім того, адміністрація з метою управління витратами і доходами спостерігає за ефективністю управління, за отриманими результатами від виробництва кожного виду продукту.
В цілому механізм господарювання підприємства визначається ступенем управління витратами. На рис. 1.1 зображені основні елементи системи управління витратами на виробництво.
Вимоги управління визначають окреме вивчення методики витрат виробничої діяльності і необхідність розробки для підприємств системи
контролю за собівартістю продукції виробничих підрозділів на основі розширення аналітичності застосованих в обліку групувань витрат.
Рис. 1.1. Елементи системи управління витратами та їх взаємозв'язок
Нагадаємо, що до витрат виробничої сфери діяльності відносяться витрати, обумовлені технологією виробництва, яка в залежності від обсягу випуску продукції складає суттєву основу випущеного продукту. Облік витрат виробництва є визначальним в загальній системі бухгалтерського обліку. Управлінський облік не обмежується тільки обліком витрат на виробництво у вартісних показниках, регламентованих в нормативних документах. Його зміст значно ширший і складається з:
відображення виробничих процесів у кількісному вимірі з метою управління ними і визначення прибутку;
вибору об'єктів обліку господарських процесів і пов'язаних з ними витрат;
обмеження суб'єкту обліку рамками підприємства;
системного використання елементів методу управління (планування, нормування, виміру, реєстрації, оцінки, групування, аналізу, контролю) у відображенні ходу виробничого процесу в нерозривному зв'язку з процесом нарощування витрат;
класифікації витрат відповідно до цілей їх управління для визначення собівартості продукції і отриманого прибутку, прийняття рішень і планування, здійснення процесу контролю і регулювання;
формування