Менеджмент, і в тому числі один з найважливіших його складових - інноваційний менеджмент, є, одним з найбільш слабких ланок розвитку ринкової економіки України, конкурентноздатності вітчизняних товарів на внутрішньому і світовому ринках.

В даний час країни з розвинутою ринковою економікою забезпечують безперервний і динамічний її ріст переважно за рахунок використання новітніх відкриттів у різних сферах людської діяльності, і в першу чергу у виробництві товарів і послуг.

Акцент в економічному розвитку на максимізацію залучення у виробництво сировинних і людських ресурсів в умовах недостатньої уваги до інноваційної діяльності перетворював радянську економіку в усі більш несприйнятливу до прогресу, що, у кінцевому рахунку, визначило розвал держави.

У цьому зв'язку представляється, що одним з факторів подолання соціально-економічної кризи в нашій країні є формування сучасної системи ефективного менеджменту, і зокрема інноваційного менеджменту. Вирішити цю проблему без достатнього числа кваліфікованих фахівців-менеджерів неможливо. Сучасні керівники повинні мати не тільки відповідне техніко-економічне утворення, але і мати навички менеджера-новатора, здатного йти на обґрунтований ризик, оцінювати перспективність і ефективність інновацій.

Інноваційний менеджмент являє собою область економічної науки і професійної діяльності, спрямовану на досягнення організацією інноваційних цілей шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Поняття менеджмент широко ввійшло в сучасний економічний лексикон і стало по суті аналогом поняття керування. Поряд із загальним менеджментом, характерним для будь-якого підприємства в цілому, виділяються окремі його різновиди, що використовують специфічні форми керування різними функціональними сферами підприємства або видами господарської діяльності. Це так називаний функціональний менеджмент, що у залежності від області застосування може бути:

Інноваційний менеджмент являє собою одну з різновидів функціонального, безпосереднім об'єктом якого є розробка і впровадження інновацій у всіх сферах громадського життя.

Інноваційний процес – це складна і специфічна область діяльності і вимагає тому використання особливих форм і методів керування. Зміст поняття інноваційний менеджмент можна розглядати в 3 аспектах:

1) це вид діяльності і процес прийняття рішень;

2) це наука і мистецтво керування інноваціями;

3) це апарат керування інноваціями.

Як вид діяльності і процес прийняття рішень інноваційний менеджмент являє собою сукупність окремих напрямків управлінської діяльності, часто називаних функціями менеджменту, кожне з яких складається з ряду етапів, виконуваних у визначеній послідовності. Склад цих функцій і задач керування залежать від рівня інноваційної системи (економіка в цілому, галузь, підприємство, окремий проект) і умов її функціонування. Виконання будь-якої задачі або здійснення окремої функції інноваційного менеджменту зв'язано з прийняттям відповідних управлінських рішень. Як вид діяльності інноваційний менеджмент припускає також розподіл задач і визначення послідовності їхнього виконання, а також закріплення за ними конкретних виконавців.

Як наука і мистецтво керування інноваційний менеджмент представляє сукупність як теоретичних положень загального менеджменту, так і чисто специфічних закономірностей, властивій даній сфері діяльності.

І як апарат керування інноваційним процесом інноваційний менеджмент припускає створення відповідної організації для координації діяльності груп людей для досягнення визначених цілей. Інноваційне підприємство – це різновид організації, для якого інновація є коштами досягнення цілей. Поняття інноваційного менеджменту як апарата керування інноваціями містить у собі:

1) систему керування інноваціями, що володіє визначеною ієрархічною структурою і складається зі спеціалізованих органів керування;

2) групу менеджерів-керівників різних рівнів, наділених визначеними повноваженнями в прийнятті і реалізації управлінських рішень і несущу відповідальність за результати функціонування організації.

Сукупність цих трьох аспектів являє собою цілісну систему поняття інноваційного менеджменту.

Головна мета менеджменту – забезпечити ефективне і погоджене функціонування як зовнішніх, так і внутрішніх елементів інноваційного підприємства. Для забезпечення гармонізації внутрішніх структурних елементів інноваційного підприємства необхідне створення спеціальної системи внутріфірмового керування інноваціями, що вирішує наступні задачі:

1) вироблення стратегічної інноваційної концепції;

2) визначення тематичних напрямків діяльності і формування інноваційних проектів і програм;

3) побудова відповідної організаційної структури і структури керування інноваціями;

4) планування виробничих процесів і реалізація інноваційної продукції;

5) підбор і розміщення кадрів, ефективне використання потенціалу інноваційного підприємства;

6) розподіл робіт і контроль за їхнім виконанням;

7) створення творчої атмосфери і високої мотивації праці.

Для гармонізації зовнішніх факторів в інноваційному менеджменті передбачається рішення наступних задач:

1) формування довге- і середньострокових цілей інноваційної діяльності;

2) організація і проведення маркетингових досліджень;

3) облік екологічної ситуації і планування природоохоронних заходів;

4) оцінка і використання прогресивного досвіду і передових досягнень конкурентів (бенчмаркетинг інновацій);

5) організація кооперації в інноваційних програмах;

6) облік об'єктивних тенденцій науково-технічного прогресу.

По своєму змісті і за часом задачі мають стратегічну й оперативну складову. Стратегічна складова сприяє довгостроковому виживанню інноваційного підприємства і забезпечується стратегічним менеджментом. Оперативна складова виступає коштами реалізації обраної стратегії розвитку і забезпечується системами оперативного менеджменту.