Заказ: Економічна природа конкуренції. Типи і види конкуренції

Зміст

Вступ

Таким чином, у ринковому господарстві діє властива йому система економічних законів, серед яких не останню роль відіграє й закон конкуренції, який, поряд із законом вартості, виступає регулятором товарного виробництва.

Закон конкуренції базується на різниці між вартістю товару і витратами виробництва, і на створюваній нею можливості з прибутком продавати товар нижче його вартості.

У цілому конкуренція – це неодмінна умова підтримання динамізму і економіці. Для ринку більш характерним є прагнення рівноваги, а ніж досягнення та утримання цього стану. Оскільки в умовах рівноваги немає місця а ні конкуренції, а ні підприємництву, що, звичайно, є неприйнятним для світу. Сучасні процеси економічного розвитку обумовлюють неоціненну значущість природних ресурсів як особливого ресурсу країни та держави.

Вищезазначене обумовлює актуальність теми роботи, яка має назву “Економічна природа конкуренції. Типи і види конкуренції”.

Виходячи з цього метою дослідження роботи є розкриття сутності конкуренції, її економічної природи, аналіз різних типів і видів конкуренції, її значення в ринкових умовах.

Об’єктом дослідження є економічна природа конкуренції, типи і види конкуренції.

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з економічною природою конкуренції, аналізом різних типів конкуренції.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання.

1. Висвітлити основні поняття конкуренції.

2. Провести оцінку досконалої та недосконалої конкуренції.

3. Охарактеризувати основні види та типи конкуренції.

Відповідно до завдань роботи побудована її структура, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Робота містить 38 сторінок тексту, 1 таблицю, 8 рисунків, 17 джерел використаної літератури.

Інформаційною основою дослідження є статистичні дані, різноманітні навчальні посібники, підручники, монографії економістів, періодичні видання.

1. Основні поняття конкуренції

1.1. Підходи до визначення конкуренції

Перші системні погляди на конкуренцію сформувалися лише в середині вісімнадцятого сторіччя, в працях таких представників класичної політичної економії як А. Сміт (“Дослідження про природу та причини багатства народів”), Д. Рікардо (“Принципи політичної економії та оподаткування”), К. Маркс (“Капітал”), Дж. С. Мілл (“Основи політичної економії”).

Відмітимо, що в цей час політична економія розглядала конкуренцію як явище, без якого взагалі неможливо існування економіки, що пронизує усі її галузі та обмежується лише суб’єктивними причинами. І найбільшу увагу приділяла конкуренції за допомогою цін.

Для того щоб далі продовжувати огляд цієї проблеми необхідно спочатку дати визначення, що ж саме мається на увазі, коли звучить слово “конкуренція”.

Під конкуренцією розуміють [9, c. 44]:

1. Суперництво декількох осіб у процесі досягнення однієї і тієї ж промислової мети. Вільна конкуренція, звільнив господарську діяльність від середньовічної цехової регламентації по відношенню до виробництва та обміну, дала позитивні результати покращив якість та здешевивши продукти; однак має й негативні сторони; перемога в умовах вільної конкуренції дуже часто є не на боці кращого та справедливішого, а лише сильнішого; у процесі взаємовідносин між великим та дрібним виробництвом конкуренція призводить до пригнічення та експлуатації більш слабкої сторони, - звідси випливає необхідність втручання держави в економічні відносини та фабричне законодавство. (Велика радянська енциклопедія, 1974).

2. Конкуренція у радянській політекономії – антагоністична форма економічного суперництва приватних товаровиробників за отримання якомога більшого прибутку. У ході конкурентної боротьби відбувається масове розорення дрібних та середніх товаровиробників, банкрутства підприємств (Політична економія. Підручник 1962).

3. Конкуренція у теорії ринку – це ступінь залежності загальних ринкових умов від поведінки окремих учасників ринку. В залежності від ступеню досконалості конкуренції виділяють різні типи ринків, для кожного з яких властивим є певна поведінка економічних суб’єктів (Велика російська енциклопедія, 1996).

4. Конкуренція – це:

- процес усвідомленого суперництва між економічними агентами за найбільш вигідні умови продажу чи придбання на ринку.

- тип структури ринку, обумовлений кількістю незалежно діючих на ньому економічних агентів (Популярна економічна енциклопедія, 2001).

Вище було приведено декілька визначень поняття «конкуренція». Незважаючи від того в якому році визначення було сформульовано, є декілька об’єднуючих моментів:

- власне слово “конкуренція” походить від піздньолатинського concurentia, concurrere – стикатися. І більшість визначень відстоюють саме цю позицію, що конкуренція, - це боротьба, де виживає сильніший;

- мова ведеться про ринкову конкуренцію, тобто, про безпосередню взаємодію фірм на ринку;

- конкуренція ведеться за обмежений обсяг платоспроможного попиту. І саме цей факт примушує фірми до боротьби;

- конкуренція є тільки в тих сегментах ринку, де для цього є умови. Наприклад, якщо певний ринок, чи його частину повністю контролює держава, то про конкурентну боротьбу мова вже йти не може.

Такими є найбільш загальні моменти самого визначення терміну.

Під час вивчення інформації за даною тематикою, вдалося виділити наступні варіанти сприйняття конкуренції (див. рис. 1).

Повертаючись до наукового погляду на проблему конкуренції відмітимо, що існує принаймні три загальновизнаних підходи до трактування конкуренції [5, c. 14]:

- поведінковий (А.Сміт, К. Маркс, П.Хайне, М.Портер)

- структурний (Ф. Еджуорт, А.Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлен)

- функціональний (Й. Шумпетер, Ф. Фон Хайек)

Відповідно до того які саме практичні проблеми потребують вирішення, варто звертатися до певного підходу. Так, наприклад, Юданов А.Ю. стверджує, що поведінковий підхід допоможе визначити методи конкурентної боротьби, принципи вибору стратегії поведінки фірми на ринку; структурний – визначити ступіні монополізації (чи навпаки відкритості) ринку, вирішити пов’язані з цим питання; функціональний – привабить тих, хто безпосередньо перетворює положення економічної теорії в життя та зацікавлений у вивченні можливих наслідків своїх дій чи дій конкурентів. До речі, саме функціональний підхід розглядає конкуренцію як підштовхувач для розвитку підприємництва та впровадження інновацій на підприємствах. Так, наприклад, Й.