неможливе); у цьому випадку вимагаються великі капітальні витрати; не так-то просто організувати досконалу конкуренцію серед виробників чи тракторів літаків (уявіть собі конкуренцію виробників космічних кораблів);
в) виробництво даного товару захищене патентом (можлива фальсифікація, і вона обов'язково буде тією чи іншою мірою, але все-таки це далеко не досконала конкуренція);
г) закритий доступ до матеріальних ресурсів і інших факторів виробництва в силу відсутності їх на вільному ринку (у цьому випадку можливі покупки за спекулятивними цінами, але такі угоди ставлять виробників у різне положення з погляду витрат виробництва);
д) реклама; ми пам'ятаємо, що реклама є перешкодою до однорідності товару, однак найчастіше витрати на рекламу так великі, що служать вхідним бар'єром у галузі (наприклад, тютюнова промисловість і шоу-бізнес у США).
Бар'єри бувають в основному двох типів: юридичні й економічні. Перші часто нездоланні (пов'язані з карним покаранням), висота других істотно розрізняється по конкретних галузях і в принципі може бути обмірювана.
4. Повна інформація всіх учасників ринку, тобто кожен покупець обізнаний про ціни всіх продавців і про будь-яку зміну цін будь-яким продавцем.
5. Раціональне поводження всіх учасників ринку, що переслідують власні інтереси. Змова в якій-небудь формі виключаються (приклади зворотного явища можна часто спостерігати на колгоспному ринку).
Очевидно, що досконала конкуренція, визначена приведеними вище умовами, дуже рідка на практиці. З чим же пов'язане воістину унікальне значення цього поняття в теорії? Справа насамперед у тому, що досконала конкуренція (свого роду "фізика без тертя") дозволяє побудувати деяку ідеальну модель функціонування економіки, у порівнянні з якою можна вивчати реальні ринкові структури; причому виявляється, що модель зовсім конкурентного ринку дає цілком задовільне наближення до дійсності для багатьох реальних ринків.
Такий аналіз вимагає, природно, класифікації ринкових структур, що характеризуються недосконалою конкуренцією. Приведемо тут просту і найбільш уживану класифікацію ринків.
1. Монополія (чиста монополія). У галузі існує тільки один виробник, що цілком контролює обсяг пропозиції товару і дуже сильно впливає на ціни. Сила монополіста тим більше, чим вище вхідні бар'єри в галузь і чим менше товарів-замінників у даного товару. У реальній економіці розвинутих країн чиста монополія - така ж абстракція, як і досконала конкуренція. Завжди є небезпека потенційної конкуренції чи конкуренції іноземних виробників. Найбільш наочний приклад чистої монополії - монополія галузевого міністерства в СРСР. Однак сила і цієї монополії обмежена якоюсь мірою конкуренцією з імпортними товарами і просто конкуренцією всіх товарів за обмежений бюджет споживача. Монополія на стороні попиту (на ринку виступає один покупець) називається монопсонією. Ринкова структура, у якій єдиному продавцю протистоїть єдиний покупець, називається двосторонньою монополією.
У літературі, присвяченій питанням економіки підприємства, а також у політекономічній літературі, що видавалася за часів СРСР, багато уваги приділяється розумінню монополії як форми концентрації капіталу, не зважаючи на тип будови ринку.
З цієї точки зору виділяють наступні види монопольних об’єднань:
картель - угода про квоту товару, що виробляється, та розділ ринків збуту;
синдикат – об’єднання з метою організації спільного збуту продукції;
трест – монополія, у якій об’єднуються і виробництво, і власність, і збут продукції підприємств, що до нього входять;
концерн – монополія з єдиним фінансовим центром компаній з різних галузей, що об’єдналися, і які мають єдину технологію;
конгломерат – об’єднання, що засноване на проникненні великих корпорацій у галузі, що не пов’язані ані виробничо, ані технологічно зі сферою діяльності головної фірми.
2. Олігополія. У галузі існує незначна кількість виробників. У цій ситуації виробники можуть поводитися різними способами:
а) не враховувати поводження інших виробників, як і при зробленій конкуренції;
б) намагатися передбачати поводження інших виробників;
в) вступати в змову з іншими виробниками.
Окремий випадок олігополії - дуополія (два продавці). Ринкова структура з декількома покупцями називається олігопсонією.
3. Монополістична конкуренція з диференціацією продукту. У галузі може бути багато продавців, але пропоновані ними товари неоднорідні з погляду покупців (не виконується умова 2 для досконалої конкуренції). Ця ситуація найбільш характерна для ринків розвинених країн.
2.2. Поводження підприємств в умовах досконалої конкуренції і чистої монополії
Отже, ми припускаємо, що поводження фірми раціонально, і ціль її - максимізація одержуваного прибутку (різниці між виторгом і витратами фірми). Однак під витратами тут розуміються витратами в економічному змісті, тобто альтернативними витратами, включаючи і неявні витратами (оплату праці власника фірми, нормальну прибуток і т.д. Отже (як і у випадку з витратами), потрібно розрізняти два підходи до поняття прибутку.
1) бухгалтерський - прибуток є різниця між виторгом від реалізації і грошовими, реально оплаченими витратами;
2) економічний - прибуток є різниця між виторгом від реалізації й альтернативних витрат; цей прибуток менше бухгалтерської на величину неявних витрат.
У гіпотезі про максимізацію прибутку мається на увазі другий (економічний) підхід.
Тепер необхідно коротко зупинитися на проблеми виручки фірми, ].
1. Під загальним виторгом фірми (TR) розуміється повна сума виручки від реалізації всіх Q, вироблених одиниць товару:
TR = РQ,, | (1)
де P - ціна реалізації.
2. Середня виручка (AR) - це середня виручка від реалізації однієї одиниці товару:
AR = TR/Q = PQ/Q = Р. | (2)
Середня виручка дорівнює ціні одиниці товару.
3. Гранична виручка (MR) - це збільшення загальної виручки, що відповідає збільшенню кількості фірмою продукції, що випускається, на одну одиницю.
Нехай при збільшенні випуску фірми на ?Q одиниць товару загальна виручка збільшиться на ?TR грошових одиниць, тоді
MR =?TR/?Q. | (3)
Помітимо, що, якщо залежність загальної виручки від обсягу випуску для даної фірми може бути представлена у виді безупинної диференційованої функції TR = f(Q), то гранична
