принаймні покривати середні витрати, що залишилися в галузі фірм, тобто Р = АС. Що відбудеться, якщо процес виходу фірм із галузі буде продовжуватися далі? Очевидно, подальший ріст ціни приведе до перевищення для фірм, що залишилися в галузі, ціни над середніми витратами і, отже, до одержання цими фірмами деякого економічного прибутку. Але цей прибуток послужить сигналом для входу в галузь нових фірм, що приведе до збільшення пропозиції і зниженню ціни товару, після чого прибуток фірм у галузі буде знижуватися. Процес входу нових фірм припиниться тоді, коли ціна буде тільки покривати середні витрати, тобто Р = АС. Узагалі говорячи, в умовах досконалої конкуренції вхід і вихід фірм у галузі визначить у тривалому періоді рівність ціни величині середніх витрат (гіпотеза про нульовий чистий економічний прибуток), тобто
P = MR = МС = АС. | (10)
2. Фірма в умовах чистої монополії. У цьому випадку ціна не є заданою величиною. Виробник, що зіштовхується із сукупним ринковим попитом, усвідомлює, що чим більше продукції він зробить, тим меншою буде можлива ціна реалізації. Крива попиту (і середньої виручки) для монополіста має від’ємний нахил (рис. 6).
Рис. 7. Криві попиту і граничної виручки в умовах чистої монополії
У цьому випадку, як нам уже відомо, гранична виручка буде увесь час нижче середньої. В умовах монополії криві середнього і граничної виручки не збігаються, причому MR < AR, тобто монополіст максимізує свій прибуток при MR = МС, але на відміну від фірми, що функціонує в умовах досконалої конкуренції, MR < Р.
На рис. 8 криві MR і МС перетинаються в точці Е, який відповідає випуск монополістом Q1 одиниць продукції. У свою чергу обсягу випуску Q1 відповідає точка K на кривій попиту і ціна попиту P1.
Рис. 8. Обсяг виробництва Q1 забезпечує фірмі максимальний прибуток
Очевидно також, що гіпотеза нульового прибутку, висунута нами для галузі з досконалою конкуренцією, незастосовна для монополіста, що не тільки в короткому, але й у тривалому періоді може одержувати позитивний чистий прибуток (монопольний надприбуток) унаслідок наявних бар'єрів для входу в галузь нових фірм. За рахунок чого ж виникає цей прибуток?
Головна причина його утворення - можливість монопольного виробника обмежити випуск у порівнянні з випуском в умовах досконалої конкуренції і, отже, реалізувати товар по більш високій ціні.
Таким чином, з викладеного вище випливає [6, c. 312]:
1) фірма, що максимізує прибуток в умовах досконалої конкуренції, може контролювати лише один параметр - обсяг випуску продукції (фірма враховує вид своєї функції витрат і величину заданої ринком ціни);
2) фірма, що максимізує прибуток в умовах чистої монополії, визначає одночасно значення двох параметрів - обсягу випуску і ціни (фірма враховує вид своєї функції витрат і кривої попиту з негативним нахилом).
Наш висновок полягає в тому, що фірма монополіст робить менше продукції і продає її по більш високій ціні.
Однак тут виникають два моменти:
1) монополіст може істотно знизити витрати за рахунок збільшення масштабу виробництва і відповідно збільшити випуск і знизити ціну;
2) чи завжди (і з якого погляду) менший обсяг випуску товару - негативний результат для суспільства в цілому?
Ці й інші питання, пов'язані з порівняльною ефективністю монополії і конкуренції, вимагають значно більш серйозного і докладного викладу і поки розглядатися не будуть.
На закінчення хотілося б відзначити одна загальна властивість проведеного аналізу монополії і конкуренції.
В обох випадках поводження фірми залежить від її внутрішніх властивостей (функції витрат) і споживчого попиту, але не залежить від реакції на це поводження інших виробників (у випадку монополії - тому що їх просто немає, а у випадку конкуренції - тому що їх дуже багато і жоден з них окремо не може впливати на ринок).
Необхідність обліку поводження усіх виробників лежить в основі дуже цікавих і різноманітних моделей економічного поводження підприємств в умовах олігополії і дуополії.
2.3. Про сучасні теорії конкурентних переваг і галузевого лідирування
Основні положення.*
Ускладнення умов конкуренції наприкінці ХХ в. зажадало вироблення нових наукових рекомендацій з розвитку конкурентних переваг і лідируванню в галузі.*
Більшість сучасних концепцій конкурентноздатності
і ринкового лідерства починають виходити за рамки традиційного стратегічного планування.*
Теорія інтелектуального лідерства – новаторська концепція розвитку бізнесу з прицілом на майбутнє.
В останній чверті ХХ ст., коли умови конкуренції значно ускладнилися і почалися інтенсивні пошуки нових важелів ефективності, американські теоретики бізнесу і менеджменту запропонували ряд концепцій як універсальні рецепти дій компаній з метою утримання ринкової першості.
Кожна з цих концепцій швидко здобувала прихильників, а їхні автори одержували популярність. Одні з них намагалися створити нові комбінації на основі традиційного корпоративного досвіду, інші – зробити прорив у майбутнє. Пошуки шляхів до успіху в динамічно змінюється економіці продовжуються і сьогодні.
Нові комбінації на основі традиційного досвіду.
У 70-і роки популярністю користалися доступні, наочні і тому привабливі для менеджерів схеми розподілу стратегічних ресурсів для багатогалузевих фірм. Вони були свідомо спрощені, щоб скоротити потреба в зборі даних і виявити пріоритети для подальшого аналізу. Одна з таких схем – розроблена Бостонською консалтинговою групою матриця “ріст ринку / частка ринку”. Щоб розподіляти обмежені ресурси за допомогою даної матриці, керівництву компаній пропонувалося попередньо, “на око”, оцінити рентабельність і перспективність своїх виробничо-збутових відділень, що підрозділялися на чотири типи: “зірки”, “дійні корови”, “знаки питання”, “собаки”.
У 80-і роки професор Гарвардської школи бізнесу М. Портер піддав дану модель нищівній критиці, підкресливши, що ринкова частка компаній і ріст галузевого
