Контрольна з управлінського обліку.

1. Загальна характеристика класифікації витрат.

У виробничому процесі підприємства використовують різні за своїм характером та властивостями речовини і сили природи. В економічній літературі цей процес прийнято називати затратами. Але за своїм змістом термін «затрати» є багатогранним і багатоаспектним.

Класифікація затрат потрібна для визначення вартості про-дукції та відповідно для ціноутворення; для визначення собівар-тості продукції, тобто локальних затрат. Велике значення кла-сифікації затрат в управлінні ними і перш за все для здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб управління.

Затрати підприємств за своїм характером різні. Вони можуть бути пов'язані з виробничим процесом безпосередньо або мо-жуть бути з ним не пов'язані, але з погляду суспільних потреб є обов'язковими, тобто неминучими.

У межах конкретного виробничого господарського формуван-ня до затрат, які безпосередньо пов'язані з процесом виробниц-тва, належать затрати, пов'язані ось із чим:

підготовкою та освоєнням виробництва;

виготовленням (поточним виробництвом) продукції;

удосконаленням технології та організації виробництва (не-капітального характеру);

винахідництвом та раціоналізаторством;

обслуговуванням виробництва;

забезпеченням нормальних умов праці;

набором робочої сили;

управлінням виробництва; підготовкою та перепідготовкою кадрів; збутом продукції та деякі інші.

Разом із тим слід відмітити, що виробничі підприємства мо-жуть здійснювати не тільки виробництво та збут продукції, але і ряд інших видів діяльності: підготовку кадрів, науково-дослідні роботи, обслуговувати різні побутові, культурні та інші потреби своїх працівників. Уся ця діяльність також пов'язана з викори-станням різних речовин та сил природи, тобто пов'язана із затра-тами. Тому першою ознакою поділу затрат є належність їх до виду діяльності. В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на: основну, та неосновну (інші допоміжні, обслугову-ючі та забезпечуючі).

У межах кожного виду діяльності виробляють певний вид продукції: вироби, роботи або послуги. Основне завдання бухгал-терського обліку — визначити усі цільові ознаки. Але головним є визначення вартісних параметрів і перш за все — собівартості.

Щодо собівартості усі затрати поділяють на дві групи: перша — затрати, які включаються до собівартості; друга — які не включа-ються до собівартості. Таким чином, другою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за собівартістю.

Склад затрат, які включаються або не включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.

Вартість та собівартість продукції формуються із затрат, які здійснюються в межах або за межами виробництва. Тому затрати безпосередньо пов'язані або з виготовленням продукції, або з її реалізацією, або з управлінням. Перша група затрат формує ви-робничу собівартість, друга — витрати зі збуту (продажу), третя — витрати на управління. Разом три групи формують повну собівартість продажу продукції (послуг, робіт).

Затрати можуть класифікуватися і за такими двома ознаками: загальноекономічні та планово-облікові (кошторисно-облікові) фінансові.

За ознакою «Загальноекономічні» затрати класифікуються: за відношенням до форм праці (жива, уречевлена); форм вартості (трудові, матеріальні, грошові); за роллю і характером (основні, накладні); призначенням (технічні, організаційні); відношенням до обсягу виробництва (умовно-змінні, умовно-постійні); сферою виникнення (виробничі, позавиробничі).

Класифікація затрат за загальноекономічними ознаками слу-гує для аналізу процесу виробництва за укрупненими (збільшеними) масштабами. Вона непридатна для побудови планово-економічної роботи в межах господарств.

Для побудови фінансової — планової та облікової роботи, управління затратами, формування фінансових показників при-бутків та доходів, фінансових відносин з державою, страховими організаціями в управлінні економікою прийнята планово-облікова класифікація витрат. При цьому затрати класифікують за такими ознаками:

елементами кошторису (елементи затрат);

способом віднесення затрат на виробничу собівартість продукції та об'єктом обліку затрат — прямі, непрямі;

елементами виробничої собівартості;

сферами виникнення — виробничі, позавиробничі — збут;

календарними фінансовими періодами — поточного періоду (калькуляційного), до- та післякалькуляційного періоду.

Фінансова планово-облікова (кошторисно-облікова) класифі-кація має велике значення для організації економічної роботи на підприємствах, в управлінні економікою господарства. Без неї неможливі здійснення нормування, планування, організація, кон-троль, аналіз та управління затратами визначення фінансових ха-рактеристик (показників) діяльності, доходу, прибутку.

2. Облік прямих витрат на оплату праці.

За питомою вагою елемент затрат на оплату праці стано-вить у середньому близько 25 %. Але у деяких трудомістких га-лузях (вугільна промисловість тощо) цей елемент є значно ва-гомішим. Незважаючи на це елемент витрат на оплату праці — провідний. Праці як фактора виробництва належить основна роль, витрати її фактично визначають вартість. Визначення вартості — основний процес в управлінні економікою сус-пільства.

Затрати на оплату праці визначають на основі нарахування або за кількістю витраченого часу (годин, днів, місяців), або на основі виробки (певної кількості продукції, виконаної роботи або наданої послуги).

Основним документом нарахування заробітної плати є табель. До нього додають залежно від форм та систем оплати праці — на-ряди, рапорти тощо.

В умовах різних видів та форм .оплати праці затрати на ЇЇ оплату є спільним елементом затрат на виробництво У собі-вартість продукції цей елемент потрапляє через два канали: прямим — це оплата праці робітників, які безпосередньо зайня-ті у виробництві, та непрямим — через різні види групувань за-трат на основі розподілу, загальновиробничі, на збут, адмініст-ративні та інші.

3. Калькуляційний об’єкт та калькуляційні статті.

Для правильного відображення в обліку вартісних параметрів (характеристик) продукції потрібно виконати калькуляційну про-цедуру, калькуляційні розрахунки визначення її фактичної вироб-ничої собівартості.

Фактична виробнича собівартість продукції визначається для різних потреб: фактичних результатів діяльності господарства, ці-ноутворення, ефективності технологічних та організаційних рі-шень, установлення раціональності затрат тощо.

Калькулювання — це визначення розміру затрат у вартісному вираженні, які припадають на