рація застосовувати метод коефіцієн-тів, за якими можна встановити технічні пропорції та розподілити витрати між окремими видами продукції.
Остаточний брак — це якісний показник роботи господарст-ва. Як вихідний елемент процесу виробництва він має кількісні та якісні характеристики, на підставі яких через оцінку набуває вар-тісного вираження. Основні питання обліку браку були викладені раніше, тому спинимося лише на тих питаннях, які стосуються калькулювання собівартості основної продукції.
У різних галузях виробництва (хімічній, гумотехнічній, харчо-вій і т. ін.), де виробничий брак може бути згодом використаний, доцільним є такий порядок обліку та визначення втрат від браку: на основі акта на брак оцінюють його за допомогою нормативної вартості з урахуванням місця та операції виникнення браку; вар-тість забракованої продукції після цього відображують на рахунку «Брак у виробництві»: остаточні втрати від бракованої продукції відносять на дебет рахунка «Виробництво».
У багатьох галузях втрати від браку нормуються. Передбаче-ний нормою розмір втрат у цих випадках слід брати за змінну ве-личину втрат. Щоденно у випуску продукції на основі бухгалтер-ської довідки обліковують нормативний вид витрат, а фактичні втрати визначають звичайним шляхом. Різниця між фактичним та нормативним розміром втрат буде особливим видом відхилення.
Незавершене виробництво є найскладнішим елементом кальку-ляційного процесу. Облік незавершеного виробництва дає змогу встановити комплектність заділів, ритмічність виробництва та ви-пуску продукції, контроль за матеріальними цінностями тощо. В умовах безперервного виробничого процесу, якщо немає даних про параметри незавершеного виробництва, практично неможли-ве калькулювання фактичної собівартості продукції.
Завжди незавершене виробництво має кількісні та якісні ха-рактеристики, на підставі яких можна оцінювати та визначати вартісні параметри. Кількісні параметри незавершеного виробни-цтва визначають за даними оперативного обліку, а вартісні — бу-хгалтерським обліком.
На підприємствах незавершене виробництво визначається од-ним з двох методів: інвентаризацією або оперативно за даними технічного обліку. Інвентаризацію незавершеного виробництва провадять інвентаризаційні комісії.
Список використаної літератури.
Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – 3-тє вид., перероб. І доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
Козлова Е.П., Парашутин Н.В., Бабченко Т.Н., Галаніна Е.Н. Бухгалтерський облік – 2-ге видання, - М. Фінанси та статистика, 1998. – 576 с.
Вещунова Н.Л., Нейолова Н.В. Основи бухгалтерського обліку, 1997. - 96 с.
Горицька Н.Г. Бухгалтерський облік та фінансовий аналіз: Практичний посібник. – К., ООО Редакція газети “Бухгалтерія. Податки. Бізнес”, 2001. – 288 с.
Бірюкова І.К., Кодрянський А.В. Бухгалтерський облік в Україні. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 408 с.