Вплив зміни питомої ваги робітників у складі персоналу підприємства на обсяг виробництва можна обчислити, представивши його (Т) як добуток співмножників:

Ф = Ч * ППроб * dpoб, (2.8.)

де Ч - середньоспискова чисельність персоналу;

ППроб - виробіток продукції на одного робітника;

dpoб - питома вага робітників у складі основного персоналу підприємства.

Рис. 5. Перший етап аналізу продуктивності праці.

Пошук резервів подальшого зростання продуктивності праці в цілому по підприємству пов'язаний в основному з вивченням стану продуктивності праці робітників. Щодо них в аналізі використовуються показники середньорічного, середньоденного середньогодинного виробітку на одного робітника. Вже просте порівняння цих показників у динаміці (або з плановими) дає можливість дійти висновків щодо впливу на продуктивність праці робітників факторів, пов’язаних з використанням робочого часу. Порівняння темпів зростання середньоденного виробітку на одного робітника з середньорічним показує, що підприємство протягом року або збільшило в середньому кількість робочих днів, або, навпаки, кількість відпрацьованих днів скоротилася. Порівняння темпів зростання середньогодинного виробітку на одного робітника з середньоденним показує, що на підприємстві або збільшилася кількість внутришньозмінних простоїв, або навпаки, має місце їх скорочення (або залучення робітників до понаднормових годин роботи).

Найважливішим об'єктом аналізу продуктивності праці є середньогодинний виробіток на одного робітника. Він тим більший, чим нижча трудомісткість продукції, тобто між цими показниками існує обернено пропорційна залежність.

Підприємства планують, обліковують та аналізують квартальну, піврічну і річну продуктивність праці на одного працюючого та на одного робітника.

Факторна залежність продуктивності праці показана на рисунку 6.

Рис. 6. Залежність продуктивності праці від факторів.

Оцінка підвищення (зниження) продуктивності пращ за рахунок екстенсивних і інтенсивних факторів.

До екстенсивних факторів відноситься: зміна структури персоналу, співідношення між основними та допоміжними робітниками, використання робочого часу, інші кількісні фактори. Ця група факторів впливає на продуктивність праці через організацію праці (рис.7).

Рис. 7. Схема аналізу впливу організації праці на продуктивність праці.

Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактора визначаємо:

ДР = Еі * 100 / (Чп – Езаг) (2.9.)

де Еі - економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Чп - умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Езаг - економія чисельності промислово-виробничого персоналу, осіб.

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділу визначається за формулою:

ДР = Езаг * 100 / (Чп – Езаг) (2.10.)

На рівень продуктивності праці впливають структурні зрушення у виробництві. Оскільки збільшення планових обсягів виробництва по окремих цехах однакове, оскільки умовна чисельність працюючих, розрахована в цілому підприємству, і сума умовної чисельності по цехах різнитиметься:

Е чп = Ч баз * Коб - Чп, (2.11.)

Де Ечп - відносна економія чисельності промислово-виробничого персоналу;

Чбаз - чисельність промислово-виробничого персоналу в окремих підрозділах у базисному періоді, осіб;

Коб - коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у плановому році;

Чп - умовна чисельність промислово-виробничого персоналу, в цілому по підприємству.

Важливим фактором зростання продуктивності праці е підвищення Зчиого рівня виробництва, що досягається за рахунок комплексної механізації

Зміна чисельності працівників у результаті впровадження нової техніки, технології, модернізації устаткування визначається порівнянням чисельності працівників для виконання запланованого обсягу робіт, до і після впровадження заходів,

Ечп = 1 – М / (М1 + М2 * (1 – П/100 * Тд / Тк) * Чп * К (2.12.)

де Ечп - відносна економія чисельності працівників, осіб;

М - загальна кількісні одиниць устаткування в запланованому періоді;

М1 - кількість одиниць устаткування, що не підлягає технічному удосконаленню;

М2 - кількість одиниць нового або модернізованого устаткування;

Р - показник підвищення продуктивності нового або модернізованого устаткування, %;

Чп - чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період, розрахована виходячи з виробітку базисного періоду, осіб;

Тд - кількість місяців дії нового або модернізованого устаткування;

Тк - календарна кількість місяців у плановому періоді;

К - частка робітників, зайнятих на устаткуванні в загальній чисельності працівників.

Поліпшення використання робочого часу можна досягти в результаті скорочення цілодобових і внутрішньо змінних втрат (простої, прогули, неявки через хворобу, у зв'язку з виконанням держобов'язкїв, з дозволу адміністрації). Зменшення чисельності працівників за рахунок скорочення втрат робочого часу:

Ечп = Чп * Учр / 100 * (Во – Впл)/ (100 – Впл) (2.13.)

де Учр - частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Во - втрати робочого часу в базисному періоді, %;

Впл - втрати робочого часу в плановому періоді, %.

Економія робочої сили в результаті скорочення браку і відхилень від нормальних умов роботи розраховується так само, як і при скороченні втрат робочого часу часу.

Економія затрат праці завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню кооперативних поставок визначається з урахуванням частки куплених виробів і напівфабрикатів у загальному обсягу продукції:

Ечп = 1 – (100 – Ппл) / (100 – Пбаз) * Чп, (2.10.)

де Ппл - частка кооперованих поставок у плановому періоді, %;

Пбаз - частка кооперованих поставок у базисному періоді, %.

Велике значення для підвищення продуктивності праці має зниження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку. Розрахунок відносної економії робочої сили, досягнутої завдяки такому зниженню, здійснюється на основі показників середнього виконання норм цими робітниками, їх частки в загальній чисельності робітників і коефіцієнта виконання норм у плановому періоді:

Ечп = Чп * Учр * Ер / 100 (2.11.)

Ер = Пн *