Розглянемо зміст компонентів, представленого на мал. 2.

"Вхід" системи характеризується параметрами проблеми, які необхідно вирішити по конкретних ринках (вимоги споживачів, результати сегментації, якість об'єкта, обсяги продажів, терміни постачань, ціни і т.п.).

На "виході" системи - рішення, виражене кількісно або якісно, що має визначений ступінь адекватності й імовірність реалізації, ступінь ризику досягнення запланованого результату.

До компонентів "зовнішнього середовища" системи відносяться фактори макро- і мікросередовища фірми, інфраструктури регіону, що впливають на якість управлінського рішення. До цих факторів відносяться міжнародна інтеграція, політична ситуація в країні, економіка, технічний стан, соціально-демографічні, природнокліматичні, культурні й інші фактори країни, фактори інфраструктури регіону (ринкова інфраструктура, моніторинг навколишнього середовища, соціальна інфраструктура, промисловість, транспорт, зв'язок і ін.), фактори, що характеризують конкретні зв'язки фірми (особи, що приймає рішення) з іншими фірмами, організаціями, посередниками, конкурентами і т.д.

Зворотний зв'язок характеризує різну інформацію, що надходить від споживачів до особи, що прийняла рішення (до "процесу"), або до особи, від якої надійшла інформація з рішенню проблеми ("вхід"). Надходження інформації зворотного зв'язку може бути зв'язане з неякісним рішенням, додатковими вимогами споживачів про уточнення або доробки рішення, появою нововведень, "ноу-хау" і іншими факторами.

Процес ухвалення рішення містить у собі наступні операції: підготовка до роботи; виявлення проблеми і формулювання цілей; пошук інформації; її обробка; виявлення можливостей ресурсного забезпечення; ранжирування цілей; формулювання завдань; оформлення необхідних документів; реалізація завдань.

Застосування системного підходу до процесу ухвалення управлінського рішення дозволяє визначити структуру проблеми, систему її рішення, взаємозв'язку компонентів системи і черговість їхнього удосконалювання.

З метою економії часу і засобів на розробку управлінського рішення рекомендується наступна черговість удосконалювання (формування, відпрацьовування) компонентів (див. мал. 2).

Спочатку необхідно чітко сформулювати, що нам варто одержати, якими параметрами повинне володіти рішення.

До параметрів якості управлінського рішення відносяться:

показник ентропії, тобто кількісної невизначеності проблеми. Якщо проблема формулюється тільки якісно, без кількісних показників, то показник ентропії наближається до нуля. Якщо всі показники проблеми виражені кількісно, показник ентропії наближається до одиниці;

ступінь ризику вкладення інвестицій;

імовірність реалізації рішення по показниках якості, витрат і термінів;

ступінь адекватності (або ступінь точності прогнозу, коефіцієнт апроксимації) теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких вона була розроблена.

Після попередньої регламентації параметрів якості управлінського рішення і його ефективності (установлюється межа, мінімально припустима ефективність, заради якого варто прийматися за рішення проблеми) аналізуються фактори зовнішнього середовища, що роблять вплив на якість і ефективність рішення. Потім аналізуються параметри "входу" системи і приймаються заходи для їхнього поліпшення і підвищення якості вхідної інформації.

До основних умов забезпечення високої якості й ефективності управлінського рішення відносяться:

застосування до розробки управлінського рішення наукових підходів менеджменту;

вивчення впливу економічних законів на ефективність управлінського рішення;

забезпечення особи, що приймає рішення, якісною інформацією, що характеризує параметри "виходу", "входу", "зовнішнього середовища" і "процесу" системи розробки рішення;

застосування методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення;

структуризація проблеми і побудова дерева цілей;

забезпечення порівнянності (порівнянності) варіантів рішень;

забезпечення багатоваріантності рішень;

правова обґрунтованість прийнятого рішення;

автоматизація процесу збору й обробки інформації, процесу розробки і реалізації рішень;

розробка і функціонування системи відповідальності і мотивації якісного й ефективного рішення;

наявність механізму реалізації рішення.

Виконати перераховані умови підвищення якості й ефективності управлінського рішення досить важко, і це дорого коштує. Мова про виконання повного набору перерахованих умов може йти тільки для раціональних управлінських рішень по дорогих об'єктах (проектах). Разом з тим конкуренція об'єктивно змушує кожного інвестора підвищувати якість і ефективність управлінського рішення. Тому в даний час спостерігається тенденція збільшення кількості умов підвищення, що враховуються, якості й ефективності рішень на основі автоматизації системи менеджменту.

3. Назвіть і охарактеризуйте відмінності планування і стратегічного планування

Система менеджменту охоплює всю управлінську діяльність фірми. В часі систему менеджменту можна розділити на двох частин: 1) формування стратегії фірми; 2) оперативне керування реалізацією стратегії фірми (тактика). Перша частина розглядається, в основному, у курсах "Стратегічний менеджмент" і "Інноваційний менеджмент", друга - у курсах "Виробничий менеджмент", "Керування персоналом", "Фінансовий менеджмент". У курсах "Менеджмент якості", "Організаційний менеджмент", "Інформаційні технології і системи", "Розробка управлінського рішення" і інших розглядається як стратегія, так і тактика фірми.

Структура системи стратегічного менеджменту відрізняється від структури системи менеджменту тільки складом деяких компонентів і тимчасовою орієнтацією цих компонентів. У системі стратегічного менеджменту значно підвищується роль цільової підсистеми. Якщо в системі менеджменту, наприклад, компонент 1.1 називається "Підвищення якості товарів, що випускаються, і виконуваних послуг", то в стратегічному менеджменті, націленому тільки на формування у відповідних документах стратегії фірми, компонент 1.1 буде називатися "Стратегія підвищення якості товарів".

У стратегічному менеджменті підвищується роль методичного, інформаційного і правового забезпечення системи, тому що ці проблеми необхідно прогнозувати і вирішувати на тривалу перспективу. Забезпечення системи матеріальними ресурсами спрощується, однак підвищуються вимоги до забезпечення системи висококваліфікованими фахівцями і менеджерами.

У функціональній підсистемі замість функцій маркетингу, планування, організації процесів, обліку і контролю, мотивації і регулювання уводяться функції по стратегічному маркетингу, розробці стратегічних планів, оперативному керуванню реалізацією стратегічних планів. Керуюча підсистема буде складатися з двох компонентів: розробка стратегічного управлінського рішення; керування персоналом по розробці і реалізації стратегічних планів.

Таким чином, структура системи стратегічного менеджменту буде мати такий вигляд (мал. 3).

Рис.