ЗМІСТ

Вступ

Конкурентоспроможність підприємства - комплексне, багатофакторне поняття. Несталість термінології у цій сфері менеджменту пов'язана з наявністю багатьох нюансів трактування цього поняття (конкурентна спроможність, конкурентний статус) або його похідних і складових частин (конкурентоспроможність виробничого потенціалу, запас конкурентоспроможності, конкурентоспроможність виробництва, конкурентоспроможність технології, конкурентоспроможність цінного паперу, конкурентоспроможність підприємства на ринку праці, життєвий цикл конкурентних переваг тощо), а також різний рівень їх конкретизації. В окремих випадках ототожнюються поняття конкурентоспроможності підприємства і продукції. Звичайно, конкурентоспроможність підприємства знаходиться у прямій залежності від конкурентоспроможності продукції, і для кількісної оцінки кожного з названих показників можуть використовуватися спільні критерії (наприклад, витрати споживача, обсяг продажу). Однак тільки в окремих ситуаціях конкурентоспроможність підприємства можна оцінювати лише показниками конкурентоспроможності продукції.

"Конкурентоспроможність підприємств" є значно ширшим і багаторівневим поняттям, оскільки передбачає врахування взаємодії усіх функціональних сфер діяльності підприємства (виробництво, персонал, фінанси, наукові розробки, маркетинг). Існує і зворотний зв'язок конкурентоспроможності продукції і конкурентоспроможності підприємства, який у теоретичному і прикладному аспектах досліджений мало.

Ці та інші аргументи підкреслюють важливість та актуальність проведення теоретичних досліджень конкурентоспроможності підприємств.

Здійснювані в Україні економічні реформи потребують суттєвої зміни в принципах управління функціонуванням підприємств, і зокрема, у сервісних організаціях . Ринок спортивно-оздоровчих послуг ставить перед сервісними організаціями, що працюють на ньому, принципово нові орієнтири і цілі.

Сучасні тенденції в сфері надання спортивно-оздоровчих послуг потребують відповідного перегляду управлінських орієнтацій. До таких тенденцій можна віднести:

Жорсткість конкуренції з боку зовнішніх контрагентів

Зростаючі вимоги до рівня наданих послуг із боку клієнтів;

Зростаючі вимоги до професіоналізму робітників.

Справжнє виживання підприємств сфери послуг, забезпечення їх конкурентоздатності не тільки на рівні внутрішнього ринку, можливо тільки в тому випадку, якщо однієї з цілей управління стане забезпечення постійної конкурентоздатності підприємства.

Результатом ефективного функціонування в сучасних умовах може стати впровадження в загальну схему менеджменту підприємства системи управління конкурентоздатністю, що дозволяє координувати дії в даному напрямку.

Таким чином актуальність обраної теми зумовлена тим, що наукове обґрунтування управління конкурентоздатністю потенціалу підприємства містить великий потенціал результативності діяльності підприємства в цілому.

Предметом дослідження даної роботи постають економічні відношення, що складаються в процесі управління конкурентоздатністю сервісної організації.

Об'єктом дослідження виступає ТОВ «Ровена», що надає спортивно-оздоровчі послуги, пов'язані з зимовими видами активного відпочинку.

Метою даної роботи є дослідження теоретичних і практичних аспектів механізму управління конкурентоздатністю підприємства.

Розділ І. Наукові основи управління конкурентоспроможністю підприємства

1.1. Економічна сутність категорії „конкурентоспроможності”, та основні фактори що її визначають

Реально сформована практика економічного життя показує, що ринок і конкуренція взаємозалежні. Конкуренція або конкурентне суперництво підприємств однієї галузі - головний механізм розвитку сучасної економіки, більш потужний і дійовий, ніж будь-який інший чинник її руху.

У реальності конкуренція будується на основі складної формули, де використовуються переваги й особливості різноманітних типів господарчих одиниць. Ця формула являє собою синтез наступних характеристик: сили, гнучкості, пристосованості до особливих сегментів ринку, переваги першовідкривачів. У конкурентних ринкових ситуаціях перевагу одержує то одна, то друга якість.

Конкурентні переваги або ключові фактори успіху можливо представити як перелік чинників, характерних для певної галузі, що приносять їй перевагу перед іншими галузями, а також одним підприємствам галузі над іншими.

Конкурентоздатність властива всім елементам економічної системи. У економічній теорії поняття конкурентоздатність підрозділяють на декілька рівнів, кожний із яких взаємопов'язаний. До таких рівнів конкурентоздатності відносять: продукції, підприємства, галузі, держави.

Говорячи про конкурентоздатність продукції необхідно відзначити, що в сучасній економічній теорії під терміном «продукція» усвідомлюється як товар, так і послуги, що обумовлено розвитком сфери послуг.

Для більш глибоко розуміння змісту категорії «конкурентоздатність» приведемо трактування визначення «конкурентоздатність підприємства» різними авторами:

Якщо узагальнити різноманітні погляди теоретиків на конкурентоздатність підприємства, можна сказати, що конкурентоздатними вважаються ті господарські суб'єкти, що функціонують ефективно або ж надають споживачу конкурентоздатну продукцію.

Поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольнити певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами, які подані на даному ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства - це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг, та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити