До форм та методів максимілізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукцїї, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в срок.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

Виробники і торговці, добре знайомі з ринком, розуміють, що продаж товару залежить від якості товарів; тільки той має шанс продати свої товари і послуги, хто пропонує їх з очікуваною якістю, відповідною ціною і в потрібний час.

Загальна схема конкурентоспроможності показана на рис. 1.1.

В даний час проблема підвищення конкурентоспроможності продукції є злободенною у всіх країнах світу, тому що на світовому ринку поступово склалася принципово нова ситуація, коли вирішальним фактором у конкурентній боротьбі виступає не ціна товару, а ряд інших чинників. Так, наприклад, в умовах сучасного виробництва в розвинених країнах центр конкурентної боротьби все більше зміщується до сфери якості товарів.

Рис. 1.1. Загальна схема конкурентоспроможності.

Спеціалісти не вибрали єдиного поняття конкурентоспроможності товару. Розширення ринку і збільшення збуту досягається не стільки за рахунок зниження цін, скільки за рахунок підвищення якості продукції, забезпечення ринкової новітності товарів, надання покупцю більшого обсягу високоякісних послуг, що супроводжують реалізацію і експлуатацію виробів.

Питання вивчення конкурентоспроможності підприємства (виробника продукції) важливі і актуальні для економіки країни в цілому і для підприємства-виробника, а частково, по скільки ринкові відносини не дозволяють підприємствам довгий час займати стійке положення на ринку, опираючись в своїй виробничо-збутової стратегії на показники конкурентоспроможності товару, тобто не враховуючи витрат на його виробництво і реалізацію. Забезпеченню конкурентностійкості підприємства підпорядковані: рішення про вихід на нові ринки збуту, модифікація і освоєння нових видів продукції, зміни обсягів її випуску, зміни основних виробничих фондів, зміни господарських зв'язків і маркетингової політики.

Конкурентоспроможність продукції, як здатність витримувати конкуренцію, протистояти конкурентам, залежить від двох груп факторів. Одні фактори відображають внутрішні, притаманні цій продукції властивості, інші є зовнішні по відношенню до продукції, вони здійснюють вплив на стан (ситуацію), в котрій здійснюється її продаж, і забезпечують збільшення або зниження обсягу її продаж.

У ринкових умовах оцінка конкурентоспроможності товару (або асортиментної групи товарів) - надзвичайно важливий етап діяльності підприємств при розробці й зміні їх виробничих програм. Оцінка конкурентоспроможності майбутньої продукції — чи не найважливіший етап процесів визначення пріоритетності інвестиційних проектів, науково-технічних програм і напрямків розвитку науки і техніки.

1.2. Методичні основи визначення конкурентоспроможності

Показник конкурентоздатності для будь-якого підприємства – це дзеркало, в якому відображаються результати роботи практично всіх його служб і підрозділів, а також його реакція на зміни зовнішніх факторів.

Охарактеризуємо комплексний метод оцінки конкурентоздатності. Для даного методу характерно використання змішаного підходу до проведення оцінки конкурентоздатності, який містить у собі такі етапи:

а) аналіз ринку і вибір найбільш конкурентоздатної продукції - зразка в якості бази;

б) визначення порівняльних параметрів обох зразків;

в) розрахунок інтегрального показника конкурентоздатності оцінюваного товару.

На першому етапі оцінки конкурентоздатності продукції здійснюється вибір бази порівняння. Головною умовою вибору продукту - аналога є певна схожість по класифікаційних показниках.

На другому етапі проводиться вибір порівнюваних параметрів. При оцінки конкурентоздатності послуг необхідно вибрати параметри, що дозволяють визначити корисний ефект від її споживання. До таких параметрів можна віднести: ціну, умови обслуговування і якість наданої послуги.

Здійснивши вибір параметрів, на основі яких будуть проводити оцінювання ступеня конкурентоздатності продукції приступають до третього етапу. Даний етап у свою чергу можна підрозділити на декілька:

Визначення зведеного параметричного індексу кількісних параметрів (V p) проводиться за допомогою розрахунків по формулі:

V p= Ai Vi (1.1),

де n- число кількісно визначених параметрів продукції, яка аналізується;

Ai –вага і-го параметру, визначеного експертами;

Vi - параметричного індекс.

Розрахунок параметричного індексу для параметрів продукції, які виміряються кількісно (Vi), або ще їх називають споживчими параметрами можна проводити по наступній формулі:

Vi = Hi / Hio (1.2),

де Hi – значення і-споживчого параметру продукції, яка оцінюється;

Hio - значення і-споживчого параметру продукції – зразка.

Визначення зведеного параметричного індексу економічних параметрів (V e) здійснюється також за допомогою формули:

Ve= Aj Vj (1.3),

де n- число кількісно визначених параметрів продукції, яка аналізується;

Aj –вага j- параметру, визначеного експертами;

Vj - параметричного індекс економічних параметрів, розрахунок якого здійснюється по формулі :

Vj = Dj / Djo (1.4),

де Dj– значення j-економічного параметру продукції, яка оцінюється;

Djo - значення j-економічного параметру продукції – зразка.

Економічні параметри вказують на те втрати, яки понесе споживач купуючи цю продукцію. Значення економічного параметру, наприклад, для послуг буде визначатися як ціна споживання (С), яка складається з обсягу коштів необхідних для споживання певного виду послуг. В цьому прикладі значення Dj буде дорівнюватися Сj і це також підходить і до продукту - зразка.

Визначити значення ціни споживання можливо за формулою:

С = С1+С2+…+ Сm (1.5),

де С1,С2,Сm -витрати, яки несе споживач в період підготовки до придбання і після отримання послуги.

Визначив значення зведеного споживчого параметричного індексу