використання різноманітних рекламних виробів у якості джерела інформації про підприємство;

упровадження системи цінових пільг;

До слабких сторін організації даної діяльності варто віднести таке:

низьку інформованість потенційних клієнтів про надані послуги підприємством ТОВ „Ровена”;

одноразовість до організації досліджень кон'юнктури ринку;

щодо високі ціни в порівнянні з конкурентами;

відсутність чіткого плану заходів щодо просування послуг на ринок, яки припускають системність у їх організацію і використання різноманітних джерел інформації про підприємство.

Правильна організація маркетингу послуг і усунення недоліків дозволить підприємству ТОВ „Ровена” вільно оперувати на діючому ринку.

Проведений у другому розділі аналіз підприємства дозволив виявити недоліки в організації управління конкурентоздатністю підприємства. На основі отриманих результатів дослідження ТОВ „Ровена” будуть визначені головні напрямки посилення конкурентної позиції шляхом удосконалення механізму управління конкурентоздатністю даного підприємства. Наступний розділ роботи буде присвячений розробці заходів щодо впровадження рекомендацій в існуючу модель системи управління конкурентоздатністю, а також проведення розрахунку ефективності їх здійснення.

Розділ ІІІ. Основні напрямки підвищення конкурентоспроможності підприємства на ринку

3.1. Організація діяльності служби маркетингу

В сучасних умовах політика підприємства цілком змінилася і керівництво змушене включати в апарат управління службу маркетингу. Спеціалісти в області маркетингу на підприємстві називаються маркетологами. Задачами маркетологів є дослідження ринку, товарів, конкурентів, споживачів і інших областей. Служба маркетингу займається розробкою тактики фірми і здійсненням товарного, цінового, збутового політики і стратегії просування товару на ринку.

Засіб поширення реклами - це канал інформації, по якому рекламне повідомлення доходить до споживачів. У рекламному процесі засіб поширення реклами звичайно надано організацією-власником.

До останнього часу активними учасниками рекламного процесу були тільки перші три ланки, а споживачу приділялася пасивна роль елемента аудиторії, що піддається рекламному впливу. Тепер споживач стає активним учасником рекламного процесу, найчастіше його ініціатором. По власній волі він запитує від рекламного агентства, засоби поширення реклами або рекламодавця - потрібну йому інформацію. У сучасній рекламній діяльності споживач виступає в якості генератора зворотної зв'язок.

Для того, щоб рекламний процес був достатньо високо ефективним, йому повинні передувати відповідні маркетингові дослідження, стратегічне планування і виробітку тактичних рішень, що диктуються збутовими цілями рекламодавця і конкретної обстановки на ринку.

Характерною рисою сучасної реклами є придбання нею нової ролі в результаті залучення в процес керування виробничо - збутовою діяльністю промислових і сервісних фірм. Суть нової ролі реклами в тому, що вона стала невід'ємною й активною частиною комплексної системи маркетингу, рівень розвитку якої визначає якість і ефективність рекламно-інформаційної діяльності виробника і її відповідність новим вимогам світового ринку.

Реклама є каналом поширення інформації на ринку, а також передумовою зворотної зв'язок із ним, От чому, з урахуванням того, що реклама являє собою невід'ємну частину системи маркетингу, виникає необхідність роздивитися її функції, механізм взаємодії з іншими елементами системи, визначити місце реклами в їхнє ієрархії, а значить знайти шляху оптимального керування рекламною діяльністю.

Ринок, отримавши по каналах реклами інформацію про дії виробника, генерує підбадьорюючі або насторожливі відомості, зокрема, інформацію з різноманітних рівнів збутової мережі - від торгових агентів, оптових і роздрібних торговців, споживачів. Крім того, виробник одержує потрібні йому дані від спеціалізованих організацій, що працюють з інформацією, - асоціацій, інститутів, агентств, що надають своїм клієнтам готові дослідження, а також рекомендації, що містять відомості про чинники, прямо або впливають побічно на збут. Таким чином, виробник одержує інформацію про контрольовані чинники, на які він може вплинути, і про зовнішніх, неконтрольованих, виникаючих у результаті впливи середовища, у якому організується маркетингова і як її складова частина рекламна діяльність. Ці неконтрольовані чинники є слідством існуючих у тієї або іншій країні політичних, економічних, правових умов, державних і суспільних інститутів, рівня і специфіки культури, національних особливостей населення і т.д. і обов'язково враховуються при розробці рекламних компаній.

У кінцевому рахунку інформація про ринок і його реакції на дії виробника акумулюється в його маркетинговій службі або в працюючої з ним спеціалізованої маркетингової організації. На основі цієї інформації розробляються нові і коректуються старі рекламні кампанії, а також зразки рекламної продукції по визначених товарах.

Другий рівень маркетингу - значно більш складна фігура, що здійснює інформаційні зв'язки з усіма рівнями її збутової мережі, і зі спеціалізованими організаціями, що у ході рекламної кампанії вивчають реакцію споживачів, конкурентів і інформують про неї. На другому рівні найбільше повно виявляє себе контролююча система “зворотного зв'язку”, що дозволяє своєчасно вносити потрібні корективи в стратегічні і тактичні дії виробника.

Постійний потік додаткової інформації з усіх рівнів збуту і від організацій, із якими налагоджене співробітництво, про реакцію ринку на рекламні дії дає виробнику можливість відповідним чином орієнтувати виробництво і здійснювати в запланованих обсягах збут товарів, контролюючи хід рекламних кампаній і вносячи в них необхідні корективи, тобто ефективно управляти не тільки рекламною, але і маркетинговою діяльністю. Природно, такий механізм ефективно працює в тому випадку, якщо потік інформації з різноманітних точок ринку і його оточення стимульований і організаційно забезпечений.

Служба маркетингу і відділ реклами як її ядро координують рекламну діяльність на різноманітних ділянках збутової мережі з урахуванням взаємовідносин, що укладаються між виробником і, його комерційними агентами, мережею товаровиробника, споживачами.

Існує ще і третій рівень - прямування рекламної інформації як би всередину споживчого ринку й одержання шляхом стимулювання нею “зворотного зв'язку” даних про його частину, у котрої реалізований товар має попит.

Виявлення цієї частини (сегмента) споживчого ринку, що подає собою сукупність споживачів, що мають подібні соціально-демографічні характеристики, називається сегментацією.

3.2. Конкурентне середовище діяльності фірми

Відповідно до