Бажання-конкуренти. Цей вид конкуренції зв'язаний з тим, що існує безліч альтернативних способів витрачання споживачем коштів.

Функціональна конкуренція. Цей вид конкуренції зв'язаний з тим, що ту саму потребу можна задовольнити різними способами (існують альтернативні способи задоволення потреби). Це базовий рівень вивчення конкуренції в маркетингу.

Міжфірмова конкуренція. Це конкуренція альтернатив домінуючих і найбільш ефективних способів задоволення потреби.

Міжтоварна конкуренція. Це конкуренція товарів фірми між собою. Вона конкуренцією, по суті, не є, а являє собою окремий випадок асортиментного ряду, метою якого є створити імітацію споживчого вибору.

Фірма разом зі своїми постачальниками, посередниками, реальними і потенційними клієнтами діє в більш широкому контексті макросередовища, що створює сприятливі можливості і загрозливі фактори. Фірма повинна спостерігати за цими силами, що знаходяться поза її контролем, і відповідно реагувати на них.

Усякій фірмі протистоїть широкий спектр конкурентів. Ринкова теорія говорить, що для того щоб процвітати в бізнесі, фахівці з маркетингу повинні пристосовуватися не тільки до потреб клієнтів, що змінюються, але і до стратегій її конкурентів. Фірма повинна одержати стратегічну перевагу, впровадивши у свідомість клієнтів пріоритет своїх товарів.

Єдиної оптимальної стратегії конкурентної боротьби, що підійшла б будь-якій фірмі, не існує. Кожна фірма повинна вибирати стратегію відповідно своїм розмірам і положенню на ринку. Великі фірми, що займають домінуюче положення в індустрії, можуть застосовувати стратегії, не прийнятні для фірм менших розмірів. Але й у невеликих фірм є свої стратегії, застосовуючи які вони можуть одержати переваги. Наприклад, велика мережа ресторанів може вкладати чималі кошти в рекламу по національному телебаченню, розподіливши тягар компенсації цієї суми між сотнями своїх філій. З іншого боку, не маючи філій і відповідно необхідності стандартизувати для них своє меню, маленькі приватні ресторани можуть бути різноманітними, швидко пристосовуючись до місцевих смаків. Як великі, так і малі фірми повинні самі виробляти для себе маркетингові стратегії, що можуть дати їм перевагу в конкурентній боротьбі за ринок.

Кожна фірма змушені вести конкурентну боротьбу на чотирьох рівнях, які можна уявити собі розташованими на чотирьох концентричних колах навколо цієї фірми:

Вона може вважати своїми конкурентами інші фірми, що пропонують її потенційним клієнтам аналогічні товари і послуги за приблизно таку ж ціну.

Фірма також може вважати своїми конкурентами всі інші фірми, що роблять подібні товари і послуги.

Фірма також може вважати своїми конкурентами усі фірми, що пропонують товари і послуги, що віддалено нагадують ті, на яких вона спеціалізується.

Фірми можуть вважати своїми конкурентами усі фірми, здатні бороти з нею за її потенційних клієнтів.

У залежності від того, хто контролює ціни, розрізняють три види конкурентних середовищ: (див. рис. 3.1.)

Рис. 3.1. Види конкурентного середовища

Середовище, де ціни контролюються ринком, відрізняється високим ступенем конкуренції, а також подібністю товарів і послуг. Саме тут фірмі важливо правильно установити ціни, тому що завищені ціни відштовхнуть покупців і залучать них до конкуруючих фірм, а занижені не забезпечать умов діяльності.

Середовище, ціни в якому контролюються фірмою, властиві обмежена конкуренція, розходження в товарах і послугах. У цих умовах фірмам простіше функціонувати, одержуючи високі прибутки, тому що їхня продукція поза конкуренцією. І при високих, і при низьких цінах на свою продукцію фірми знаходять покупців на ринку, вибір ціни залежить тільки від стратегії і цільового ринку.

Середовище, де ціни контролюються урядом, поширюється на транспорт, зв'язок, комунальні послуги, ряд продовольчих товарів. Урядові організації, уповноважені контролювати ціни, установлюють рівень цін після усебічного вивчення інформації від усіх зацікавлених у даному товарі сторін - споживачів і виробників.

3.3. Удосконалення комплексу маркетингу

Метою розробки рекомендацій, спрямованих на посилення конкурентної позиції ТОВ “Ровена” являється оптимальний розподіл наявних у підприємства ресурсів, що дозволить забезпечити надання послуг у необхідних обсягах і необхідної якості, а також своєчасно задовольняти виникаючі потреби клієнтів.

До рекомендацій, спрямованих на вдосконалення організації маркетингової діяльності підприємства і запропонованих до впровадження можна віднести:

Визначення оптимальної ціни на запропоновані послуги, зокрема на послуги прокату гірськолижного спорядження;

Розробка плану рекламної компанії підприємства;

При пропозиції до впровадження перерахованих рекомендацій переслідувалася ціль оптимального розподілу засобів, виділених для організації маркетингової діяльності.

Розглядаючи рекомендацію, пов'язану з визначенням оптимальної ціни на надані послуги, необхідно відзначити, що при проведенні аналізу конкурентного положення було виявлено, що по даному критерію підприємство має більш низькі оцінки ніж найближчі конкуренти, зокрема фірми «Протока». На сьогоднішній день, на жаль, для більшості потенційних споживачів на перше місце виходить ціновий, а не якісний фактор, що впливає на вибір тієї або іншої продукції. Дана тенденція надалі буде трансформуватися і на перший план почне виходити якісні параметри. Для того щоб зберегти той цільовий ринок, на якому сьогодні працює ТОВ “Ровена” необхідно переглянути цінову тактику на певні послуги, зокрема на послуги прокату гірськолижного спорядження.

Розрахунок оптимальної ціни (Цопт) можна здійснити по формулі, запропонованою Й. Петровичем і А. Катаєвим, як:

Ц опт = [(К*Цсп а*Z1)/(Iкз-Y*Z2)]- Bex а (3.1),

де К - комплексний показник якості продукції, яка оцінюється;

Цспа-ціна споживання продукції -аналога;

Z1-вагомість якісно-цінових факторів продукції (послуги), яка дорівнює 0.7;

Z2- вагомість сервісних факторів продукції (послуги), яка дорівнює 0.3;

Iкз - індекс загальної конкурентоздатності продукції (послуги), яка оцінюється;

Y-рівень конкурентоздатності продукції (послуги) по сервісним параметрам;

Bex а - "теперішня" вартість експлуатаційних витрат продукції –аналогу.

Комплексний показник якості продукції, яка оцінюється можливо розрахувати виходячи з наступної формули:

К = (Fі*Lі) (3.2),

де Fі - параметричний індекс якості по і-тому показнику;

Lі - вагомість і-го показника;

(Fі*Lі) - зведений параметричний індекс