Тема: Умови та перспективи впровадження системи участі найманих працівників у прибутках та капіталі підприємства (тільки теорія)

Зміст

Вступ

Актуальність обраної теми полягає в тому, що залучення найманих робітників до участі в прибутках та капіталі підприємства сприяє підвищенню зацікавленості робітників в результатах власної праці, сприяє підвищенню ефективності діяльності підприємства та економічному зростанню в країні.

Основними завданнями при написанні роботи стали:

підбір та аналіз літературних і наукових джерел з питань участі найманих робітників в прибутках та капіталі підприємства;

узагальнення отриманих даних;

оформлення результатів дослідження у вигляді дійсної курсової роботи.

Основними методами дослідження при розкритті теми курсової роботи стали:

моделювання — для опису сутності процесів, фактів, понять і необхід-них взаємозв'язків;

графо-аналітичний аналіз — аналіз і підтвердження в певних коор-динатах економічних постулатів і моделей;

декомпозиція і композиція — як прийоми оргпроектування для побу-дови структурних схем підпорядкованості процесів і прийняття рішень.

Предметом дослідження виступають відносини між робітниками і власниками підприємств з питань розподілу капіталу і прибутку з метою більшого залучення робітників до участі в них.

Структура роботи складається зі вступу, основної частини, яка містить три розділи, висновків та списку використаної літератури.

В роботі розкриті наступні питання:

Структура капіталу та прибутку підприємства: структура капіталу; структура прибутку.

Участь найманих працівників у капіталі: еволюція участі робітників у капіталі та прибутку підприємства; форми участі робітників у капіталі

Перспективи участі найманих працівників у капіталі: удосконалення трудового законодавства; шляхи більшого залучення робітників.

При написанні роботи автором були використані Закони України та інші нормативні документи, підручники, монографії, наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів з економіки підприємств, економіки праці, корпоративного управління тощо.

1.Структура капіталу та прибутку підприємства

1.1. Структура капіталу

Для здійснення бізнесової діяльності необхідно мати певний капітал. Без наявності останнього не може бути підприємниц-тва. Чим потужнішим і ефективнішим є капітал підприємця, тим значніші і масштабніші результати його діяльності.

Розглянемо докладно окремі види капіталу підприємства у відповідності з класифікацією І.О. Бланка[8].

1. За приналежністю підприємству виділяють власний та позиковий види його капіталу. Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності та використовуються ним для формування певної частини активів. Ця частина активів, що сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, представляє собою чисті активи підприємства. Позиковий капітал характеризує залучені для фінансування розвитку підприємства на зворотній основі грошові кошти або інші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, що використовується підприємством, представляють собою його фінансові зобов’язання, що належать до погашення у передбачені строки.

2. За метою використання у складі підприємства можуть бути виділені наступні види капіталу: виробничий позичковий та спекулятивний. Виробничий капітал характеризує засоби підприємства, що інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової його діяльності. Позичковий капітал представляє собою ту частину, яка використовується підприємством в процесі інвестування у грошові інструменти (короткострокові та довгострокові депозитні вкладення в комерційних банках), а також у боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі і т.п.) Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, яка використовується в процесі здійснення спекулятивних (що базуються на різниці в цінах) фінансових операцій (придбання деривативів в спекулятивних цілях і т.п.).

3. За формами інвестування розрізняють капітал в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах, що використовується для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні об’єму їх статутних фондів.

4. За об’єктом інвестування виділяють основний та оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину капіталу, що використовується підприємством, який інвестований і всі види його необоротних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). Оборотний капітал характеризує ту його частину, яка інвестована у всі види його оборотних активів.

5. За формою надходження в процесі кругообігу, тобто в залежності від стадій загального циклу цього кругообігу, розрізняють капітал підприємства у грошовій, виробничій та товарній його формах.

6. За формами власності виявляють приватний та державний капітал, що інвестований в підприємство в процесі формування його статутного фонду. Таке розподілення капіталу використовується в процесі класифікації підприємств за формами власності.

7. За організаційно-правовими формами діяльності виявляють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств), пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.п.), індивідуальний капітал (капітал індивідуальних підприємств — сімейних і т.п.).

8. За характером використання у господарському процесі виділяють працюючий та непрацюючий види капіталу. Працюючий капітал характеризує ту його частину, яка приймає безпосередню участь в формуванні доходів та забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Непрацюючий (або “мертвий”) капітал характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, що не приймають безпосередньої участі у здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства та формуванні його доходів.

9. За характером використання власниками виділяють споживаний та накопичувальний (реінвестований) види капіталу. Споживаний капітал після його розподілу на цілі споживання втрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, що здійснюються з метою споживання (вилучення частини капіталу з необоротних та оборотних активів з метою виплати дивідендів, процентів, задоволення соціальних потреб персоналу і т.п.). Накопичувальний капітал характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.п.

10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) та іноземний капітал, інвестований в підприємство. Такий розподіл капіталу підприємств використовується в процесі відповідної їх класифікації.

11. За відповідністю правовим нормам функціонування розрізняють легальний та “тіньовий” капітал, який використовується в процесі господарської діяльності підприємства. Широко використовуваний на сучасному етапі економічного розвитку країни “тіньовий” капітал є своєрідною