Як економічна категорія, дохід (виручка) є потоком грошових коштів та інших надходжень за певний період, отриманим від продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

Вся продукція, отримана на підприємстві в результаті процесу виробництва, є валовою продукцією. Ії вартість визначається суспільно необхідними витратами живої і уречевленої праці та складається з двох частин: вартості витрачених засобів виробництва, тобто перенесеної вартості, і вартості, створеної живою працею. Перша частина постійно відтворюється в натурально-речовій і вартісній формах, а тому вона не є доходом. Друга частина складається з вартості, знову створеної в процесі функціонування живої праці, і утворює прибуток. Таким чином, прибуток відображає знову створену в процесі виробництва вартість або вартість валової продукції без уречевленої праці.

Важливе місце серед економічних категорій належить чистому доходу, який відображає вартість виробленого продукту для суспільства та визначається як різниця між вартістю продукту й витратами на його виробництво.

Величина доходів безпосередньо впливає на рівень прибутку.

В економічній теорії у різні періоди розвитку країни категорія прибутку була об'єктом особливого вивчення. Однак до теперішнього часу в економічній літературі не існує єдності у позиції щодо сутності даної категорії, її походження і функцій.[9,c.494]

Прибуток є найважливішим показником, який дає узагальнену харак-теристику всій виробничо-фінансовій діяльності підприємства. В отрима-ному прибутку відображається виконання таких важливих якісних показ-ників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та під-вищення якості продукції, використання виробничих фондів. Крім того, прибуток є одним з основних джерел розширення основних і обігових фондів, діючим фактором, який стимулює (за допомогою створення та викорис-тання фондів економічного стимулювання) досягнення більш високих по-казників виробництва, джерелом доходів Держбюджету.

Залежно від формування та розподілу розраховують декілька видів прибутку: валовий; від операційної діяльності; від звичайної діяльності до оподаткування; від звичайної діяльності; чистий.[21,c.239]

Згідно П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати" прибуток - це сума, на яку дохо-ди перевищують пов'язані з ними витрати, а збиток - це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (то-варів, робіт, послуг) (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Розрахунок валового прибутку (збитку)

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку) та іншого операційного доходу за вирахуванням адміністративних витрат, ви-трат на збут та інших операційних витрат (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків) за вирахуванням фінансових та інших витрат (збитків) (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку із прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збит-ку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку за вирахуванням надзвичайного збитку та по-датків з надзвичайного прибутку (рис. 1.5).

Фінансовий результат, відображений у балансі, називається балансовим прибут-ком (збитком).[21,c.240]

Загальна схема розрахунку вказаних показників подана в Додатку 1.

П(С)БО17 "Податок на прибуток" введено нові терміни: обліковий прибуток (зби-ток) та податковий прибуток (збиток).

Обліковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку) до оподаткування, ви-значена в бухгалтерському обліку і відображена у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Рис. 1.5. Розрахунок чистого прибутку (збитку)

Податковий прибуток (збиток) - сума прибутку (збитку), визначена за подат-ковим законодавством об'єктом оподаткування за звітний період.

2. Участь найманих працівників у капіталі

2.1. Еволюція участі робітників у капіталі та прибутку підприємства

Участь робітників в прибутках. Під системами участі працівників у прибутку компанії розуміється поділ між ними і компанією додаткового прибутку, який був отриманий в результаті підвищення продуктивності або якості. При цьому розглядається продуктивність усього підприємства або виробничої ділянки, тобто групова або колективна ефективність, і преміювання всіх працівників, а не обраних. Відзначимо, що всі ці системи орієнтовані на працівників, які одержують погодинну заробітну плату, індивідуальні трудові зусилля яких не завжди прямо пов'язані з кінцевим результатом. Це і службовці, і робітники з погодинною оплатою праці[22].

Система Скенлона. Заснована на розподілі між працівниками і компанією економії витрат на заробітну плату, отриманої в результаті підвищення продуктивності праці, конкретно — виробництва в розрахунку на одного працівника.

Спочатку визначається частка фонду заробітної плати у вартості обсягу реалізованої продукції К0.

Якщо частка заробітної плати у вартості продукції менше запланованої частки К0, то сума економії S, що підлягає розподілу, визначається як різниця між фондом заробітної плати, обчисленому по первісному нормативу від фактичних витрат.

Отримана економія S розподіляється в співвідношенні 1:3 між компанією і працівниками. Із суми, призначеної для премійованих працівників, 1/5 направляється в резервний фонд, а інша частина розподіляється між працівниками в залежності від їхнього трудового внеску в збільшення обсягу реалізованої продукції. Як і будь-яка інша система участі працівників у розподілі прибутку, система Скенлона пропонує активне залучення рядових робітників та службовців до управління, особливо до визначення шляхів підвищення продуктивності праці. Сам винахідник системи, Джозеф Скенлон, вірив, що робітники змогли б, якщо їх належним образом стимулювати, надати масу інформації керівництву про те, як підвищувати ефективність роботи підприємства.

Методика, застосовувана в цій системі, визначає сферу її ефективного використання. У сутності