От і доводиться власникам акцій бігати по судах, шукаючи правди. А поки партнери відмовляються мати справи з новим власником: «ви там спочатку розберіться», підприємство не може укласти жодного договору — печатки ж теж немає.

Хоч як дивно, деякі юристи радять одразу після переобрання голови правління усіма можливими засобами (якщо потрібно, зламайте сейф — правда на вашому боці) одразу заволодіти печаткою та іншими важливими документами компанії. Якщо ж забрати документи не видається можливим, принаймні зробіть усе можливе, щоб держоргани, фінансові та ділові партнери знали про нелегітимність старого керівництва — розішліть відповідні інформаційні листи.

2. Збори, що тривали рік

Іноземні компанії Gordons Impex Ltd. і Quality Estates Ltd. придбали більш ніж 50% акцій ВАТ «КНДІ Сінтеко», решта залишилася у власності колективу підприємства. Іноземці, не гаючи часу, вирішили провести загальні збори, аби замінити керівництво. Усе йшло якнайкраще — акціонерів зібрали і кворум набрали (більше 60% акціонерів).

На порядку денному стояло кілька питань, почали вирішувати одне за одним. Та коли дійшло до зміни керівництва ВАТ, працівники «Сінтеко» всі як один встали і вийшли із зали засідання. Головуючий оголосив перерву, після якої акціонери так і не з’явилися. Цей трюк колектив повторював протягом року. Відтак старе керівництво і далі керувало.

Тут іноземці припустилися прикрої помилки: чинне законодавство не передбачає перереєстрації акціонерів під час загальних зборів і при розгляді кожного питання. Тому якщо акціонери виходять з зали, оголошувати про перерву не потрібно, краще попередити їх про голосування і простою більшістю приймати рішення (тим більше, якщо власникові належить більше половини всіх акцій, то й результати голосування будуть такі, як треба).

3. Контрольний пакет викупили? Відпочивайте

Іноземна компанія Intersearch Corp. придбала понад 50% акцій ВАТ «Укрпромпроектбудсервіс», в якому 25% належало представництву в Україні іншої іноземної компанії, рештою володіло керівництво та працівники ВАТ. Спроби провести загальні збори акціонерів не давали результату — окрім представників Intersearch Corp., ніхто не реєструвався, а за відсутності кворуму збори і рішення, які на них приймають, нелегітимні. Intersearch Corp. спробувала докупити 10% акцій, однак на це не варто було і розраховувати.

Щоб ніхто з працівників ВАТ не продав свої акції Intersearch Corp., керівництво «Укрпромпроектсервісу» винайшло оригінальний спосіб: у межах існуючого АТ створило ще одне акціонерне товариство, в якому статутний фонд складався з акцій окремих акціонерів — працівників ВАТ. Таким чином керівництво ВАТ отримало контроль над майже 20% акцій, завдяки чому збори акціонерів не могли бути проведені ніколи. Що ж вийшло? Жодна зі сторін не мала змоги отримати повний контроль над ВАТ, тому, аби вичерпати конфлікт, Intersearch Corp. була змушена продати 50% пакет акцій зацікавленій фірмі-представництву в Україні.

Загальновідомо, що метою будь-якого інвестора, включаючи акціонера АТ, є одержання максимального прибутку на капітал, вкладений в об’єкт інвестування. У переважній більшості випадків будь-який істотний конфлікт, пов’язаний з об’єктом інвестування, призводить до зниження прибутковості інвестиції.

Це зрозуміло: конфлікт призводить як до прямих витрат, пов’язаних з його розв’язанням та ліквідацією негативних наслідків конфлікту, так і до витрат непрямих (розрив господарських зв’язків з контрагентами, погіршення відносин із владою, формування негативної громадської думки про компанію і, як наслідок, про її продукцію, що призводить до падіння обсягів інвестування в компанію, реалізації її продукції і т.п.).

Тому ставлення інвестора до конфлікту є, як правило, різко негативним. Для найшвидшої ліквідації конфлікту інвестор готовий витратити непропорційно великі ресурси і вдатись до неадекватних дій.

Що, стосується питання вирішення конфліктів, то зазначимо, що у 2004-му році відбулось засідання журналістського клубу «Корпоративне управління та засоби масової інформації», яке було присвячено шляхам розв’язання конфліктів інтересів у корпоративному управлінні в новому законопроекті «Про акціонерні товариства». На засіданні йшлось, що на розгляді у Верховній Раді перебуває новий проект закону України «Про акціонерні товариства», метою якого є врегулювання на законодавчому рівні корпоративних відносин у вітчизняних акціонерних товариствах. Проте, на відміну від деяких інших країн, що розвиваються, де подібні закони було прийнято на початку здійснення економічних реформ, в Україні документ має прийматися в умовах існування певних економічних груп, які мають власні інтереси.

На думку члена ДКЦПФР Миколи БУРМАКИ, основним завданням законопроекту є запобігання конфліктним ситуаціям в акціонерних товариствах та створення цілісної стабільної системи корпоративного управління. Прийняття Закону має привести до підвищення суверенного рейтингу України.

Перший варіант Закону «Про акціонерні товариства» з’явився ще у 1996 р. З того часу було здійснено сім спроб щодо його прийняття, останню, невдалу, – минулого року. Сьогодні прийняття законопроекту є особливо необхідним, адже з 1 січня набули чинності нові Цивільний та Господарський кодекси, які містять нові норми щодо діяльності акціонерних товариств. А положення чинного Закону «Про господарські товариства» їм не відповідають, отже, є два шляхи вирішення цієї проблеми: вносити зміни до старого закону або приймати новий, що є більш привабливим варіантом.

Економічні інтереси

Як зазначив пан Бурмака, основними учасниками системи корпоративного управління в Україні є: держава (регулятор та основний акціонер), дрібні та великі акціонери, менеджмент акціонерних товариств, їх працівники,