Одночасно ЗТФ направляє лист у Зовнішньоекономічний банк із проханням дати доручення відділенню банку в україні зробити розрахунок по цій операції.

Зовнішньоекономічний банк дає це доручення.

27.Транспортно-експедиторська контора виписує рахунок і з прикладеними товарними документами, передбаченими умовами акредитива, направляє у відділ Зовнішньоекономічного банк на Україні.

Відділ Зовнішньоекономічного банку робить розрахунок і направляє документи у Зовнішньоекономічний банк.

29.Зовнішньоекономічний банк інформує продавця і зовнішньоторговельну компанію, що розрахунок зроблений ( на рахунок підприємства надійшла вартість продукції за винятком комісії, на рахунок ЗТФ – комісійні).

Імпортер направляє митні формальності (сплачує мито, податки, якщо треба – одержує імпортну ліцензію і т.д.).

Імпортер направляє експедиторській фірмі у порту рознарядку – куди вантажити товар.

Продукція відвантажена на склад імпортера.

Після надходження товару імпортер звичайно проводить повторну рекламну компанію через рекламне агентство.

Продукція передана на реалізацію дилерам.

Дилери реалізують продукцію.

Таким чином, експортна операція довершена: продукція надійшла на склад імпортера і з його складу реалізована на внутрішньому ринку, підприємству-постачальникові перерахована їхня вартість.

При здійсненні експортних операцій установлені наступні види митних платежів: митні збори, мито, акцизний збір і ПДВ.

Мито нараховується митним органом України у відповідності зі ставками Єдиного митного тарифу України, що діють на день подачі митної декларації. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом НБУ, що застосовується для розрахунків по зовнішньоекономічних операціях і діє на день подачі митної декларації. Мито на товари та інші предмети нараховується на ціну, що фактично сплачена чи підлягає сплаті за них на момент перетинання митної території України.

При визначенні митної вартості в неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо вони не включені в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного контролю України; комісійні і брокерські; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що відноситься до даних товарів, і інших предметів і яка повинна бути оплачена експортером прямо чи побічно як умова їхнього вивозу.

У відношенні акцизного збору слід зазначити, що він не стягується при реалізації підакцизних товарів (продукції) на експорт за іноземну валюту, якщо інше не передбачено міжурядовими угодами (ст. 5 Декрету КМУ від 26.12.92 р. №18-92 "Про акцизний збір").

Функціонування підприємства, як суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, супроводжується безперервним круговоротом коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. Так, відповідно до пп. 11.3.1 ст. 11 Закону №283/97 „Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валового доходу при здійсненні експортних операцій є дата, що відноситься до податкового періоду, протягом якого відбулася яка-небудь подія, що відбулася першою:

чи дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), предметів продажу;

чи дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті в зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривни по офіційному валютному (обмінному) курсу НБУ, що діє на момент одержання (нарахування) таких доходів. Вони не підлягають перерахуванню в зв'язку зі зміною обмінного курсу гривни протягом такого звітного періоду.

Датою збільшення валових витрат вважається дата, що відноситься до податкового періоду, протягом якого відбулася одна з наступних подій:

або дата списання засобів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного одержання платником податку результатів робіт (послуг).

Здійснюючи експортні операції, необхідно пам'ятати, що будь-яка заборгованість платника податку чи перед платником податку, основна сума якої (без відсотків і комісійних винагород) виражена в іноземній валюті, відбивається в податковому обліку дебітора чи кредитора шляхом перерахування такої заборгованості в гривни по офіційному валютному (обмінному) курсу НБУ, що діє на дату її виникнення, і не підлягає перерахунку в зв'язку зі зміною обмінного курсу гривни протягом звітного періоду. Якщо така заборгованість погашається протягом звітного періоду, її вартість визначається шляхом перерахування її суми в гривні по офіційному валютному (обмінному) курсу НБУ, що діє на дату погашення [ 26, с.468].

Крім того, з метою оподатковування будь-яка заборгованість в іноземній валюті, що складалася на обліку платника на кінець звітного періоду, перераховується в гривни по офіційному валютному (обмінному) курсу НБУ, що діє на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна чи негативна різниця між результатом такого перерахування і балансовою вартістю іноземної заборгованості включається відповідно до складу валових доходів чи валових витрат платника податків - кредитора чи до складу валових чи витрат валових доходів платника податків - дебітора за результатами звітного періоду. Для наступного податкового періоду балансова вартість заборгованості в іноземній валюті прирівнюється до її вартості, визначеної на кінець попереднього звітного періоду.

Світова практика показує, що для завоювання ринку послуг, необов'язково витрачати свої зусилля по всьому ринку, досить визначити головних споживачів тієї або іншої послуги ( як правило, це приблизно 20% користувачів від їхньої загальної кількості), що приносять підприємству 75-80% доходів (закон Парето).

Однак необхідно мати на увазі, що в умовах нестабільності ринку споживачів, що приносять 75-80% доходів по конкретній послузі, може бути як значно менше, так і більше 20%. При стабілізації ринкових відносин закон Парето буде виконуватися більш строго.

За допомогою сегментації з загального числа потенційних споживачів вибираються визначені типи (ринкові