Таблиця 1.1

Характеристика організації як відкритої системи

Риси і властивості | Характеристика, обґрунтування

Компоненти | Система складається з деякої кількості частин, називаних елементами

Зв'язки | Компоненти системи зв'язані між собою

Структура | Форма зв'язку організаційно закріплена в структурі

Взаємодія | Компоненти впливають один на одного своїм перебуванням у системі і виходом з неї, що є результат взаємного впливу і взаємодії з навколишнім середовищем

Процес | Зміни, що відбуваються в результаті взаємодій, називаються процесами

Холізм і емперждентні властивості |

Система - цілісність (holism - англ., holos – гр. ціле), яка проявляє властивості, що виникають тільки в результаті взаємодії її компонентів

Ідентифікація | Властивості системи, на підставі яких її можна ідентифікувати і відрізнити від інших явищ, що не входять у систему

Оточення | Представлене явищами, утвореннями, що, не будучи частиною системи, істотно впливають на неї. Це навколишнє середовище системи

Концептуалізм | Система - це концепція, особлива форма якої відбиває цілі і цінності індивідуума або групи, що розробили цю концепцію

Внутрішнє середовище кожної організації формується під впливом деяких перемінних, що здійснюють вплив на процес перетворень. До таких факторів відносяться структура підприємства, його ресурси і культура. У складі ресурсів величезну роль грають люди, їхні знання, здібності і мистецтво взаємодії. Однак хоча ці фактори діють у межах організацій, вони не завжди знаходяться під прямим контролем менеджменту, тому що стан організації залежить також від зовнішнього середовища.

Використання ситуаційного підходу до керування. Відповідно до цього підходу поводження організації є відповіддю на зовнішні впливи. Його центральний момент - ситуація, тобто конкретний набір обставин, що впливають на роботу організації в даний момент часу. З цього випливає важливість прийомів виділення факторів, за допомогою впливу на які можна ефективно досягти мети [5, с. 168].

Визнання соціальної відповідальності менеджменту перед суспільством у цілому й окремими людьми, що працюють в організації. Людина - ключовий ресурс, і в зв'язку з цим від менеджменту потрібні зусилля по створенню умов для реалізації закладених у ньому потенцій до саморозвитку. Звідси випливає необхідність уваги до таких факторів, як організаційна культура (наявність у всіх працюючих загальних цілей, їхня особиста участь у виробленні шляхів досягнення цих цілей, зацікавленість у забезпеченні загальних кінцевих результатів організації), демократизація керування, стиль керівництва і лідерство.

Нова парадигма вимагає перегляду принципів керування. Зараз головна увага приділяється людському (соціальному) аспектові керування: спрямованість менеджменту на людину, на формування в людей здатності до взаємодії, на підвищення ефективності їхніх зусиль; менеджмент невіддільний від культури, заснований на довірі до людей. Крім того, менеджмент полегшує комунікації між людьми і визначає індивідуальний внесок кожного працюючих у загальний результат. Золотим правилом менеджменту є етика в бізнесі.

Основні принципи керування в даний час:

обов'язкова умова - відповідальність ;

терпимість до людей;

внутріфірмова комунікація (як горизонтальна, так і вертикальна);

методи роботи з людьми, що забезпечують розкриття їхніх здібностей і задоволеність власною роботою;

обов'язкове встановлення пайової участі кожного працюючого в загальних результатах;

своєчасна реакція на зміни в навколишнім середовищі;

етика бізнесу;

чесність і довіра до людей;

опора на фундаментальні основи менеджменту;

чітке представлення про те, який повинна бути організація;

якість особистої роботи і її постійне удосконалювання.

Зміна управлінської парадигми відома в літературі як "тиха управлінська революція". Ця назва з'явилася в зв'язку з тим, що зміна парадигми не приведе до негайного ламання і руйнування сформованих структур, систем і методів менеджменту; основні положення старої системи поглядів можуть застосовуватися, поступово пристосовуючи до нових умов.

Необхідно сказати також про зміну управлінської парадигми в Україні в період радикальних перетворень в економіці. Причиною у даному випадку є перехід країни від соціалістичного господарства до економіки ринково - підприємницького типу. Тому з’явилася необхідність формування нової парадигми, положення якої повинні виражати об'єктивні потреби реформованої економіки і суспільства в цілому; виявити ключові моменти переходу до ринкової економіки і здійснити його з найменшими втратами для суспільства [11, с. 78].

Основними положеннями нової парадигми керування економікою країни, з урахуванням гармонічного входження у світову економіку, є наступні:

1. Гнучке сполучення методів ринкового регулювання, заснованих на зворотних зв'язках, з державним регулюванням соціально-економічних процесів.

2. Формування і функціонування ринкових суб'єктів, що хазяюють, як відкритих, соціально орієнтованих систем.

3. Самоврядування на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання.

4. Сполучення ринкових і адміністративних методів керування підприємствами державного сектора економіки.

Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності тісно пов'язаний із міжнародним менеджментом. Міжнародний менеджмент - це управління транснаціональними компаніями. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність включає взаємодію національних і транснаціональних компаній, то вона передбачає взаємодію зовнішньоекономічних підрозділів із міжнародними відділеннями багатонаціональних корпорацій. При цьому для транснаціональних компаній пріоритетне значення має універсальний міжнародний підхід, а дії в кожній із країн є наслідком цього підходу. Зовнішньоекономічна діяльність у цьому відношенні суперечлива за своєю природою: головним є репрезентування внутрішньонаціональних операцій компанії, а міжнародна діяльність є наслідком внутрішньо-національних успіхів.

Такі категорії, як міжнародні фінанси, міжнародна логістика, міжнародне право та ін., мають власні функціональні основи і закономірності. Міжнародні аспекти при цьому відіграють визначальну роль. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств будь-якої країни не може ігнорувати закономірності здійснення кожної зі згаданих функцій міжнародного бізнесу: фінансів, логістики, права, персоналу та ін. Тому менеджмент зовнішньоекономічної діяльності базується на функціональних складових міжнародного бізнесу такою мірою, якою