складається під впливом ринку праці, що формується, і відображає багато протиріч цього періоду. Тоталітарне минуле настільки сильне впливає на трудові відносини, що створюються, що можна говорити лише про початок ринкових змін у зайнятості, що збільшує кризові явища в економіці. У цьому складається перша особливість зайнятості в перехідний період.
Друга особливість ринку праці укладається в тім, що формується він у визначеній мері стихійно, яскравим прикладом чого служить наявність у великих масштабах неформальної зайнятості як самостійного виду діяльності, або як можливість мати додатковий прибуток. Неформальна зайнятість означає стихійний початок у перерозподілі робочої сили по видах діяльності, викликаний переходом до ринку і мінливим попитом на товари і послуги.
Третя характерна риса зв'язана з тим, що при збереженні майже колишнього, дуже високої пропозиції робочої сили, що іде своїми джерелами в екстенсивний розвиток у дореформені роки, складається чітка, тривалого дії тенденція до обмеження ефективного попиту на робочу силу.
Четверта особливість – неадекватні глибині спаду, але постійно наростаючі масштаби відкритого безробіття і разом з тим не досягли її обвального рости в роки, коли криза в економіці наростала швидкими темпами. Негативні наслідки для зайнятості спаду виробництва були перенесені значною мірою на рівень підприємств.
П'ятою особливістю зайнятості служить те, що при досить високому рівні загального безробіття зберігається велика рухливість робочої сили, що свідчить, з одного боку, про визначений динамізм сфери зайнятості при переході до ринкових відносин, а з інший, - про прагнення населення пристосуватися до нових умов господарювання.
2. Типове положення про атестацію робочих місць
Атестація працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності (надалі - наймачів) проводиться з метою: поліпшення підбора, розміщення і підготовки кадрів, підвищення їхньої ділової кваліфікації, якості й ефективності праці; забезпечення більш тісного зв'язку матеріальних і моральних стимулів з результатами праці.
Основними задачами атестації є:
об'єктивна оцінка результатів діяльності працівників і установлення відповідності їх займаним посадам;
виявлення кандидатур у резерв на висування;
визначення необхідності підвищення кваліфікації, професійної чи підготовки перепідготовки працівників.
Рішення про проведення атестації, перелік працівників, що підлягають атестації і періодичність її проведення визначається наймачем.
Від атестації звільняються:
особи, що проробили в даній посаді, або по даній професії менш одного року;
випускники денних навчальних закладів протягом першого року роботи після закінчення навчання;
вагітні жінки;
працівники, що знаходяться на тривалому лікуванні;
жінки, що знаходилися у відпустці по відходу за дитиною до трьох років, протягом першого року після виходу їх на роботу.
Атестація працівників, призначення чи затвердження яких провадиться вищими органами, здійснюється атестаційними комісіями цих органів.
Органи керування, виходячи з Типового положення, розробляють положення про атестацію керівників і фахівців, у яких конкретизуються терміни, критерії і методи оцінки професійно-ділових і особистих якостей з урахуванням специфіки і профілю трудової діяльності.
Організаційна робота по підготовці до атестації здійснюється кадровою службою наймача при участі керівників структурних підрозділів, представників працівників і (чи) громадських організацій і містить у собі:
підготовку наказу наймача про проведення атестації;
складання списків працівників, що підлягають атестації, і працівників, тимчасово звільнених від неї;
установлення кількості атестаційних комісій і їхній склад;
підготовку графіків проведення атестації;
підготовку характеристик на аттестуємих працівників;
підготовку бланків атестаційних аркушів, протоколів засідання атестаційних комісій;
проведення роз'яснювальної роботи про цілях і порядку проведення атестації.
Наказ про атестацію затверджує терміни і графік проведення атестації, список аттестуємих, голови, секретаря і членів атестаційної комісії, перелік необхідних матеріалів на аттестуємих і порядок їхнього представлення і доводиться до зведення працівників не менш чим за місяць до початку атестації.
На кожного працівника, що підлягає атестації, складається службова атестаційна характеристика. Характеристика повинна містити повну й об'єктивну оцінку професійно-ділових і особистісних якостей аттестуємого працівника, виконання посадових обов'язків, результатів його практичної діяльності.
Атестаційна комісія: розглядає представлені матеріали; заслуховує безпосереднього керівника аттестуємого працівника і самого працівника, задає їм питання; проводить при необхідності тестування, у тому числі і з застосуванням ЕОМ.
На підставі представленої атестаційної характеристики і з урахуванням обговорення результатів роботи аттестуємого працівника атестаційна комісія, прийнявши рішення про порядок голосування (відкрите, таємне), дає одну з наступних оцінок діяльності працівника: відповідає займаної посади; відповідає займаної посади за умови поліпшення роботи і виконання рекомендацій комісії, з повторною атестацією через рік; не відповідає займаної посади.
Комісія може давати рекомендації про висування на вищестоящу посаду, про підвищення кваліфікаційної категорії, про переведення аттестуємого в інші підрозділи з обліком його професійних похилостей, рівня і профілю спеціальної підготовки, ділових і особистісних якостей; про підвищення посадових окладів; про необхідність підвищення кваліфікації, перепідготовки працівників і ін.
За результатами атестації оформляється атестаційний лист.
Матеріали атестації в тижневий термін після її завершення передаються наймачу. Рішення атестаційної комісії носять рекомендаційний характер.
Наймачем за матеріалами атестації в місячний термін приймається рішення, оформлюване наказом. У наказі вказуються працівники, що підвищені в посаді, заохочені, а також працівники, яким атестаційна комісія винесли оцінку "не відповідає займаної посади", "відповідає займаної посади за умови поліпшення роботи і виконання рекомендацій комісії, з повторною атестацією через рік".
3. Резерви підвищення ефективності використання трудових ресурсів
Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці працюючих підприємства є виробіток, що визначається середнім розміром виторгу на одного працівника підприємства:
,
де П – середній виторг на один працівника, тис. грн.;
Т – розмір обороту за період, тис. грн.;
n – чисельність працівників підприємства.
Цей показник характеризує обсяг послуг, реалізованих один працюючим за визначений