Термін „холдинг” є похідним від англійського – „тримати”, тобто в українській інтерпретації це „утримуюча” компанія, яка володіє контрольними пакетами акцій інших компаній (тримає ці пакети)[19]. Оскільки „утримуюча” звучить не дуже красиво, ми користуємося запозиченим словом „холдинг”. При цьому багато хто навіть не припускають, що, наприклад, у Великобританії й в Україні за цим терміном приховуються різні поняття.

Відповідно до британського законодавства холдингом називається компанія А, що контролює діяльність дочірніх компаній шляхом:

більшості голосів у дочірніх компаніях;

призначення більшості членів ради директорів дочірніх компаній;

наявності договору з дочірніми компаніями, за яким компанія А має більшість голосів на зборах акціонерів навіть при відсутності контрольного пакета.

Таким чином, у Великобританії холдинг - це головна компанія, що контролює діяльність інших підприємств через володіння контрольними пакетами акцій або на підставі інших умов, зафіксованих у відповідному договорі між ними.

В Україні на сьогоднішній день під холдингом розуміється сукупність юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами, при яких головна компанія керує діяльністю інших компаній.

В англійському законодавстві холдинг - це тільки головна компанія, а в українській практиці - сукупність підприємств, де головна компанія контролює діяльність дочірніх структур. Нижче ми будемо дотримуватись українського трактування, розуміючи під холдингом сукупність підприємств.

Яким же образом головна компанія контролює дочірні підприємства?

По-перше, через володіння контрольним пакетом акцій. При цьому контрольний пакет не обов'язково повинний складати 51% акцій дочірнього підприємства. У світовій практиці під контрольним пакетом розуміється будь-яка кількість акцій, що забезпечує ухвалення потрібного рішення на зборах акціонерів. Розмір пакета залежить від ступеня розпорошеності акцій: чим більше в компанії акціонерів, кожний з яких має невелику кількість голосів, тим менший пакет потрібно для встановлення контролю над підприємством; у ряді випадків досить 20-25% акцій.

На підставі результатів аналізу чинного законодавства України та практики діяльності AT можна виокремити такі види конт-рольних пакетів акцій[25,c.99]:

вирішальний 1-го рівня (абсолютний), тобто кількість акцій, яка забезпечує їх власникові можливість самостійно приймати будь-які рішення щодо діяльності товариства. Максимально сприятливий розмір цього пакета становить 75 % загальної кількості голосуючих акцій товариства, тобто 3/4 всіх голосів, яких достатньо для прийняття будь-якого рішення;

вирішальний 2-го рівня, тобто кількість акцій, яка забезпечує їх власникові просту більшість голосів на загальних зборах това-риства. Мінімальний розмір цього пакета становить 50 % за-гальної кількості голосуючих акцій товариства плюс одна ак-ція, тобто достатній для прийняття більшості можливих рішень (крім рішень щодо зміни статуту товариства, припинення його діяльності, створення та припинення діяльності дочірніх під-приємств, філій та представництв товариства);

блокуючий 1-го рівня, тобто кількість акцій, яка дає змогу їх влас-никові блокувати рішення загальних зборів, що приймаються простою більшістю голосів. Розмір цього пакета становить 50 % загальної кількості голосуючих акцій товариства;

блокуючий 2-го рівня, тобто кількість акцій, яка дає змогу їх власникові блокувати правомочність загальних зборів акціонерів. Максимально сприятливий розмір цього пакета становить 40 % загальної кількості голосуючих акцій товариства плюс одна акція, що дає право визнати збори неправомочними;

блокуючий 3-го рівня, тобто кількість акцій, володіючи якою влас-ник може блокувати рішення загальних зборів товариства, для прийняття яких необхідно 3/4 голосів. Відповідно мінімальний розмір цього пакета становить 25 % загальної кількості голосу-ючих акцій товариства плюс одна акція;

ініціативний 1-го рівня, тобто кількість акцій, яка дає підстави їх власникові вимагати скликання позачергових загальних зборів товариства (у разі відмови скликати їх самостійно) та пере-вірки фінансово-господарської діяльності правління. Розмір цього пакета становить 20 % загальної кількості голосуючих акцій;

ініціативний 2-го рівня, тобто кількість акцій, яка дає можливість їх власникові вимагати включення питань до порядку денного загальних зборів AT. Розмір цього пакета становить 10 % за-гальної кількості голосуючих акцій.

Структуру контрольного пакета наведено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Види контрольного пакета акцій [25, с. 100]

Зауважимо, що в межах одного товариства може бути лише один вирішальний контрольний пакет, тоді як блокуючих чи ініціативних — від двох (блокуючий 1-го рівня) до десяти (ініціативний 2-го рівня).

По-друге, головна компанія може контролювати діяльність іншого підприємства, якщо між ними укладений договір, по якому головна компанія має право давати вказівки, що є обов'язковими для виконання дочірнім підприємством.

По-третє, головна компанія реалізує свої функції контролю, якщо в статуті дочірнього підприємства передбачено, що головна компанія вправі давати йому вказівки щодо виробничо-господарської, фінансової й інвестиційної діяльності.

Цілі створення холдингів. Об’єднуючись в холдинги на добровільній основі або шляхом агресивної скупки акцій інших компаній, підприємства переслідують цілком визначені цілі: зміцнення позицій на ринку й одержання економічного виграшу. Основними задачами, що вирішуються в процесі створення холдингів, є[19]:

створення технологічно взаємозалежних виробничих і збутових ланцюжків, що забезпечує безперебійне функціонування усіх включених у цей ланцюжок підприємств і менший ступінь їхньої залежності від зовнішніх постачальників. За таким принципом створюються вертикально інтегровані компанії;

диверсифікованість бізнесу, коли до холдингу входять різнорідні підприємства, які виробляють різні види продукції або послуг. У процесі свого розвитку компанії часто роблять виробництво нових продуктів прерогативою дочірніх фірм. Диверсифікованість сприяє нарощуванню потужності і підвищенню стійкості холдингу шляхом оперативного перерозподілу фінансових і