Якщо розглядати тільки стратегічні чинники, не беручи до уваги вплив інших, наприклад, економічної ефективності придбання, то Внешторгбанк РФ зміцнить свою присутність у Західній Європі. Це дасть йому ряд переваг при здійсненні операцій на міжнародних ринках, а також в обслуговуванні низки угод деяких із клієнтів, що здійснюють зовнішньоторговельні операції. Оскільки кореспондентські відносини з росзакордонбанками підтримує велика кількість в основному середніх банків, то до очевидних плюсів угоди належить прибуток від підтвердження акредитивів і випуску гарантій на користь закордонних контрагентів. Якщо Внешторгбанк прийме рішення про придбання не всіх росзакордонбанків, то цілком можливо, що такі «дочки» ЦБ, як East-West United Bank або Russian Commercial Bank можуть становити інтерес для інших російських комерційних банків, що бажають розширити свою присутність за рубежем.

Альфа-банк має на сьогоднішній день за кордоном ряд дочірніх компаній, наприклад у Великобританії і Сполучених Штатах, що беруть участь в операціях на міжнародних фінансових ринках, а також дочірній банк у Голландії, що у європейському масштабі за своїми фінансовими показниками є невеликим.

У яких випадках російському банку цікава присутність за кордоном? Для того, щоб проводити розрахунки і забезпечувати зовнішньоторговельний оборот своїх найбільших клієнтів, у тому числі й за допомогою документарних операцій, а також із використанням різних можливостей короткострокового фінансування, російським банкам немає потреби виходити на закордонні ринки. Іноземні партнери через високий ризик все одно, як правило, вимагають додавати підтвердження банку, клієнтом якого вони є.

Найбільші російські ТНК, як, наприклад, Лукойл, Газпром, Славнефть, Сибирский Алюминий та інші, на даний момент потребують, по-перше, обслуговування своїх грошових потоків, до яких можна віднести розрахунково-касові послуги і зарплатні схеми для співробітників. По-друге, їм необхідні «довгі» ресурси, оскільки кон'юнктура на ринках на теперішній момент забезпечує їм, як правило, коротку ліквідність.

Незважаючи на те, що в 2000 році великі нафтові компанії вклали в нафтовидобування близько 74,5 млрд. рублів (2,5 млрд. доларів) інвестицій, їх явно недостатньо для стабілізації і подальшого розвитку нафтової галузі.

Відповідно до оцінюваних розрахунків, для цього необхідно щорічно вкладати близько 4 млрд. доларів інвестицій. У структурі інвестицій в основний капітал галузей ТЕК питома вага власних коштів підприємств (компаній, об'єднань) сягає 87 %, а частка коштів комерційних банків хоча і дещо зросла але на даний час становить лише 4,7 %. Основа вкладень підприємств — це, як правило, амортизаційні відрахування (до 74 %) і прибуток (до 20 %).[26,с.330]

На думку фахівців, "існуючий сьогодні механізм інвестування не дозволяє говорити про перспективи фінансування великих проектів за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і місцевих бюджетів. Можливо лише інвестування короткострокових або, у кращому разі, невеликих середньострокових проектів, що стосуються в основному модернізації об'єктів і додаткового будівництва".

Російські корпорації часто звертаються до великих іноземних банків, що, як правило, беруть участь у фінансуванні середньострокових проектів з модернізації устаткування, розробки родовищ і тощо. Більше того, багато іноземних банків і експортно-кредитних агентств спроможні фінансувати ТНК, що відомі за рубежем, мають свою кредитну історію і перейшли на підготовку фінансової звітності за міжнародними стандартами, прямо (без участі в схемі російського банку), оскільки відповідальність за повернення кредиту лежить безпосередньо на підприємстві і підкріплена реальним виробничим процесом. У таких випадках російські банки, адекватно оцінюючи ситуацію, беруть участь у таких проектах на правах coarranger, забезпечуючи розрахунки, а також вирішення ряду організаційно-правових питань[26,с.331-332].

Таким чином, експансія російських банків за кордон доцільна у випадку, якщо мова йде про обслуговування діяльності підрозділів російських транснаціональних корпорацій за рубежем. Як ринки, куди російські банки могли б вийти насамперед, можна розглянути країни Східної Європи.

Відомо, що там присутні дочірні структури Лукойла і Газпрому — тобто клієнти, яким можна пропонувати свої послуги. З іншого боку, банки цих країн найбільш близькі за показниками до російських банків, відповідно тут можна вести мову про стратегічний альянс.

Як вийти на міжнародний ринок

Якщо говорити про присутність російських банків за кордоном, то як і в якій формі їм найкраще виходити на іноземні ринки?

Як правило, у ряді країн можливості відкриття дочірніх банків обмежено національним законодавством. При цьому необхідно взяти до уваги і реструктивні заходи російських законодавчих і наглядових органів, що стосуються вивезення капіталу з країни. З іншого боку, відкриття 100%-го дочірнього банку викликає втягування надто великих ресурсів, що для російських кредитних інститутів на даному етапі просто не є можливим і економічно ефективним.

Вихід російського банку на закордонний ринок на практиці може бути здійснений двома шляхами. Перший можна назвати «послідовним». Його суть полягає в поступовому освоюванні країни присутності. Спочатку банку пропонується відкрити представництво, що насамперед візьме на себе функції захисту інтересів клієнтів банку за рубежем. Під цими функціями розуміються консультації у фінансовій і правовій сферах, забезпечення материнської структури інформаційними ресурсами, взаємодія з наглядовими органами країни присутності і так далі. Закордонне представництво є певним "опорним пунктом", що у разі потреби почне підготовку ґрунту для відкриття дочірньої структури свого материнського банку в країні.

Як приклад цієї стратегії можна навести БІН-банк, що після відкриття свого представництва в Німеччині почав готувати відкриття дочірнього банку і наприкінці 2001 року повідомив про купівлю німецького Europaeische Handelsbank AG.

Існує і другий шлях, що умовно можна позначити як "прямий". Тут мова йде про стратегічний альянс у країні