При здійсненні міжнародних інвестицій кожна МХК має брати до уваги особливості діяльності на світовому фінансовому ринку. Ці особливості зумовлені економічними и неекономічними чинниками.

Найістотніші неекономічні чинники - психологічні, інформаційні та правові.

Психологічні чинники. Психологічні бар'єри, що пов'язані з міжнародними інвестиціями, спричинені незнанням економіки, політики, культури інших країн, іноземних мов, методів торгівлі на іноземних фінансових ринках, порядку звітності. Тому інституціональним інвесторам доцільніше здійснювати міжнародні інвестиції через брокерів відповідних національних ринків.

Інформаційні чинники. Отримання інформації про іноземні ринки та емітентів - надзвичайно складне завдання. В сучасних умовах чимало іноземних брокерів надають постійно оновлювані дані фінансового аналізу з більшої частини іноземних акцій. Тому іноземні інвестори можуть звертатися до комп'ютерних інформаційних мереж, в яких містяться дані про ціни на світових фінансових ринках. Найвідомішими постачальниками інформації є: Reuters, Telerate, Tenfore, Forex, Exshare,Telekurs.

Юридичні чинники. В різних країнах існують юридичні складності для іноземних інвесторів при розміщенні капіталу та поверненні у свою країну капіталу й отриманого доходу, а також особливості оподатковування.
Економічні чинники. Вони пов'язані насамперед з виникненням додаткових трансакційних витрат. Найпоширенішими з них є:

а) вищі комісійні посередникам на іноземних ринках;

б) вища плата за оформлення угод;

в) вища плата управляючим портфелями міжнародних інвестицій.

Комісійні дилери фондових бірж можуть брати плату в різних формах: у договірному розмірі, фіксовано за встановленою шкалою, як різницю цін купівлі та продажу. В США комісійні за угоди з акціями низькі - переважно 0,18% для великих угод. В інших країнах вони вищі: від 0,3 до 1%.
Плата за оформлення угод про міжнародні інвестиції вища, ніж за угоди на національних ринках. Це пов'язано з багатовалютною системою обліку та звітності й можливою складністю структури розрахункових систем.

Плата за управління портфелем міжнародних інвестицій переважно вища, ніж за управління національним портфелем, що обумовлено різними причинами, зокрема передплатою на міжнародні бази даних, витратами на дослідження міжнародного фінансового ринку, незбіганням облікових систем у різних країнах, вартістю комунікацій.

Правове поле діяльності МХК. Значна роль в правовому регулюванні МХК належить директивам ЄЕС (див табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Директиви ЄЕС у сфері регулювання діяльності холдингів

Нормативний документ | Основний зміст

Директива Ради ЄЕС з питань гласності (№68/161 1968р.). | Директива Ради ЄЕС №68/161 1989р. встановлює, що дочірні компанії, що по відношенню до контролюючої компанії знаходяться за кордоном, повинні публікувати свої звіти як і самостійні компанії.

Директива Ради ЄЕС з питань зведених звітів (№83/349 1983р.). | Директива Ради ЄЕС №83/349 1983р.:

регулює зведені балансові (тобто зведені щорічні) та фінансові звіти;

не охоплює зведені звіти для мети оподаткування (це належить суверенним законодавствам окремих країн);

передбачено, що якщо контролююча компанія складає звіт, який охоплює і дочірні компанії, то дочірня компанія не зобов'язана публікувати власний баланс;

не поширюється на банки і страхові компанії, для них є спеціальні директиви, що регулюють їх щорічні звіти.

Проект директиви Ради ЄЕС з питань придбання акцій (1990р.). | Проект Директиви Ради ЄЕС з питань придбання акцій 1990р.:

базується на нормах англо-американського права щодо обов'язкового оголошення пропозицій стосовно придбання значного (до 1/3) пакету акцій компанії;

оголошення наміру придбати (викупити) всі акції;

оголошення робиться заздалегідь, щоб акціонери змогли прийняти відповідне рішення щодо продажу акцій (однак без примушування до продажу);

механізм попередження протидії правлінню компанії діяти всупереч інтересам акціонерів.

Розпорядження Ради міністрів ЄЕС щодо створення Європейського угруповування економічних інтересів (прийнято в 1985 р., введено в дію в 1990 р.). | Розпорядження РМ ЄЕС:

угруповування не є компанією, а є організаційною формою для підтримки господарювання структур, що її утворили відповідно до договору;

в якості мети не є досягнення прибутку.

Відповідно до законодавства України, холдингова компанія – це відкрите акціонерне товариство, яке володіє та здійснює управління холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств. Холдинговий корпоративний пакет акцій (часток, паїв) – пакет акцій (часток, паїв) корпоративного підприємства, який становить 60 відсотків і більше статутного фонду цього підприємства і яким володіє та здійснює управління холдингова компанія.[4, стаття 1]

Стаття 126 Господарського кодексу України дає визначення асоційованих підприємств та холдингових компаній. Відповідно до зазначеної статті асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

Проста залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо одне з них має можливість блокувати прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися відповідно до закону та/або установчих документів цього підприємства кваліфікованою більшістю голосів.

Вирішальна залежність між асоційованими підприємствами виникає у разі якщо між підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування за рахунок переважної участі контролюючого підприємства в статутному фонді та/або загальних зборах чи інших органах управління іншого (дочірнього) підприємства, зокрема володіння контрольним пакетом акцій.

Відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано в органах преси відповідно до статті 58 Господарського Кодексу України.

Суб'єкт господарювання,