Другий підхід до інтерпретації активу балансу глибший за своєю суттю. Згідно з ним актив балансу складають витрати підприємства, що мали місце під час попередніх операцій і фінансових угод, а також зроблені ним витрати заради можливих майбутніх прибутків. Тут наголос ставлять на самому факті вкладення (інвестиції) засобів. Крім того, актив у цьому випадку дає і імовірнісну оцінку мінімального можливого прибутку, який на цей момент належить підприємству, і який воно може отримати після розрахунків з усіма кредиторами.

Найліквідніші активи - це активи, які складає готівка в касі під-приємства та на рахунках у банках, в національній та іноземній валю-ті; або еквіваленти грошей.

Активи, які швидко реалізують (ліквідні активи) - це такі активи, які швидко можна перетворити на готівку.

Реальні активи - це залишкова вартість основних засобів, вироб-ничих запасів, незавершеного виробництва, малоцінних та швидко-зношуваних предметів. Реальні активи характеризують виробничі по-тужності підприємства.

Під час аналізу балансу іноді використовують поняття чистих ак-тивів, чистих ліквідних активів та власних поточних активів.

Чисті активи - це власний капітал.

Чисті активи = Активи - Зобов'язання

Чистими ліквідними активами називають ліквідні активи з відра-хуванням короткострокових зобов'язань. У фірми, що добре працює, вартість ліквідних активів завжди перевищує розмір короткостроко-вих зобов'язань. Це забезпечує сталість її функціонування та здат-ність гасити короткострокові зобов'язання вчасно (повністю за раху-нок ліквідних активів).

Чисті ліквідні активи = Ліквідні активи - Короткострокові зо-бов'язання

Власні поточні активи - це розмір поточних активів з відрахуван-ням короткострокових зобов'язань. Інакше кажучи, власні поточні ак-тиви - це поточні активи, що залишаються після погашення всіх ко-роткострокових зобов'язань. Власні поточні активи називають іноді робочим капіталом, або чистим оборотним капіталом. Обережний ін-вестор завжди пильнує, щоб фірма, у яку він вкладає кошти, мала значні власні поточні активи. Крім того, для розширення виробницт-ва важливо, щоб власні поточні активи звітного року були більші, ніж у попередньому.

Власні поточні активи = Поточні активи - Короткострокові зобов'язання

Власні поточні активи деякі дослідники ще називають власними оборотними засобами. У наших розрахунках використано таке трактування:

Власні оборотні активи = Власний капітал + Довгострокові зо-бов'язання - Необоротні активи

Незважаючи на те, що Баланс є основною звітною та аналітичною формою, його характеризує низка обмежень, на які треба зважати:

Баланс є історичним за своєю природою: фіксує підсумки фі-нансово-господарських операцій на момент його складання. Наприк-лад, бухгалтер обирає, до якого звітного періоду зарахувати ті чи ін-ші витрати або доходи і яким відповідно буде показник чистого при-бутку за цей період.

Баланс показує, що являє собою підприємство на певний момент
відповідно до облікової політики, яку провадять, але не пояснює, в ре-зультаті чого склалось таке становище. Для цього необхідно провести
значно глибший аналіз, заснований на залученні додаткових джерел
інформації і на аналізі багатьох факторів, що не відображені у звіт-ності, і тих, що мають вартісні критерії оцінювання, і тих, що її не мають (законодавчо-правове поле фірми, інфляція, фінансові проблеми у партнерів).

Баланс, якщо розглядати його ізольовано, не забезпечує просто-рової і часової зіставності показників, тому аналіз треба проводити в динаміці і, за можливості, доповнювати його оглядом показників спо-ріднених підприємств, середьногалузевими і показниками, тощо.

Баланс є зведенням даних на кінець звітного періоду і не відоб-ражає адекватно стану засобів підприємства впродовж звітного пе-ріоду. Так, наявність лише незначних обсягів готівки та її еквівален-тів на кінець року не означає, що протягом періоду підприємство не могло забезпечити свою діяльність (могли мати місце короткостроко-ві кредити банків, які не потрапили до пасиву балансу, оскільки були погашені протягом року).

Підсумки балансу не відображають суму засобів, які реально на-лежать підприємству, вартісну їх оцінку. По-перше, певний вплив справляють інфляція, кон'юнктура ринку, методи обліку; по-друге, навіть якщо активи балансу приведено за їх поточною вартістю (вна-слідок переоцінки), валюта балансу буде відрізнятися від оцінки вар-тості діючого підприємства на величину гудвіла (який, згідно зі стан-дартом № 19 «Об'єднання підприємств» можна визначити лише за умови придбання підприємства).

Треба розуміти, що логіка подання та обліку даних у фінансовій
звітності розрахована на кредитора. Так, з точки зору кредитора, витрати на дослідження, витрати на підготовку та перепідготовку кадрів, витрати на рекламу на просування продукції та ринку, витрати на створення, реорганізацію і переміщення підприємства або його частини, витрати на підвищення ділової репутації (гудвіла) підпри-ємства не визнають за активи, вони підлягають відображенню у скла-ді витрат того звітного періоду, в якому були здійснені. В ході подаль-шого аналізу даних фінансової звітності для прийняття виробничих, фінансових чи інвестиційних рішень фінансовий менеджер повинен вносити відповідні корективи, оскільки з точки зору інвестора (влас-ника) вищевказані витрати можуть вважатися інвестиціями.

Ще одна річ, яку необхідно враховувати у використанні даних фі-нансової звітності для подальшого аналізу фінансовим менеджером результатів діяльності підприємства, - це наслідки податкової полі-тики підприємства, тобто законодавчо лояльні методи зменшення податкового тиску на підприємство шляхом переведення прибутків компанії у дочірні підприємства та філії, які мають певні пільги та поступки в оподаткуванні. Адже для прийняття рішень виробничо-го, фінансового та інвестиційного характеру принципово важливим є визначити дійсні результати роботи окремих бізнес одиниць ком-панії.

2.2 Зміст основних статей звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати - це форма № 2 відповідно до Стан-дартів бухгалтерського обліку[], він має такий склад:

І Фінансові результати

II Елементи операційних витрат

III