Теорія менеджменту стає предметом міжнародних досліджень, набуваючи все більш інтернаціональний характер. Ця тенденція викликана насамперед розширенням сфери діяльності транснаціональних компаній і поширенням її на нові країни. У цьому зв'язку виникає необхідність розробляти методи управління людьми, товарами і коштами в нових умовах, чому сприяє освоєння "ноу-хау" менеджменту інших країн. Це важливий, але часто невраховуваний чинник росту продуктивності й економічного розвитку.

Обмін технічними досягненнями між країнами здійснюється досить легко. На відміну від цього деякі знання в галузі менеджменту з працею переносяться на новий грунт. Існують різноманітні думки про можливість трансплантації чужих "зразків" менеджменту. При цьому є прихильники концепції як однаковості, так і різноплановости менеджменту в різноманітних країнах. Ті, хто притримується ідеї однаковості, стверджують, що практика менеджменту має універсальний характер. При цьому як приклад приводиться метод управління за цілями (management by objectives). Прихильники концепції різноплановості вважають, що для успішного освоєння "чужого" досвіду менеджменту необхідно адаптуватися до специфічних умов тих країн, де він накопичений.

У міжнародному плані відбувається конвергенція в галузі менеджменту. Проте освоєння знань і моделей з інших країн має певні межі. Чинником, їх що лімітує, є соціально-економічні і культурно-історичні умови кожної країни. Тому досвід інших країн необхідно творчо адаптувати до вітчизняних умов. У цьому зв'язку все більше значення надається порівняльному менеджменту. Він полягає у вивченні й аналізі досвіду різноманітних країн, включаючи дослідження причин, що визначають розходження в рівні продуктивності і результатах діяльності підприємств. При певнні змісту теорії менеджменту варто виходити з постулату, що в кожній організації існує система (підсистема) управління, яку треба вивчати в статиці (організаційна структура) і динаміці (процес управління). Основою системи управління є процес менеджменту, що включає різноманітні дії, виконувані менеджерами.

Цей процес можна описати по-різному в залежності від обраної вихідної позиції або базової наукової дисципліни. Поступово сформувалися декілька варіантів розуміння процесу менеджменту й зміст його теорії. Ряд авторів виділяє три головних підходи до менеджменту - класичний, біхевіорістичний і з позиції "науки управління". Інші ж вважають, що існують п'ять традиційних підходів, що включають крім зазначених інформаційний підхід і підхід із позиції прийняття рішень. Найбільш поширеною є класична інтепретація практики і теорії менеджменту з функціональних позицій, заснована на таких двох аксіомах: *

основу менеджменту складає процес, однаковий для всіх організацій, тобто який має універсальний характер; *

процес менеджменту складається з ряду дій, тобто основних функцій управління, виділених у результаті спеціалізації праці, що у сукупності складають єдине ціле.

Найбільш значним досягненням класичного підходу є визнання менеджменту як важливого феномена організованої діяльності. Надзвичайно велике значення має виділення головних функцій управління, що у багатьох сучасних підручниках є основою при викладі теорії менеджменту. Хиба такого підходу полягає в акцентуванні уваги на організаційній структурі і процедурі менеджменту при ігноруванні ролі людського чинника.

Представники біхевіористичної науки розглядають менеджмент як процес взаємодії людей Уинслоу Т.Ф. Менеджмент . - М., 1992 .- с.61. . Вони вважають, що його задачі зводяться до вивчення міжособистісних відношень. Вчені-біхевіористи в значній мірі сприяли вивченню людського аспекту менеджменту й у першу чергу функцій керівництва людьми. Вони виходять із того, що менеджери виконують свою роботу взаємодіючи з людьми і тому повинні використовувати досягнення психології і соціології. Звідси робиться правильний висновок, що менеджер повинен уміти працювати з людьми, тобто бути ефективним керівником.

Проте в дійсності сфера менеджменту набагато ширша. Проблеми поведінки людини складають лише одну його частину. Біхевіористичний підхід виключає розуміння організації як єдиного цілого, на яку працівники впливають і яка у свою чергу впливає на них. У результаті зведення менеджменту до взаємовідносин людей ігноруються такі його основні функції, як планування, організація і контроль. Щоб людина стала ефективним менеджером, недостатньо мати психологічну або психологічно-соціологічну підготовку. При всій її важливості необхідні знання й в інших галузях.

Ряд учених схильні розглядати менеджмент через призму процесу прийняття рішень, вважаючи його основою теорії менеджменту. Прийняття рішень - важлива складова менеджменту, необхідна при перетворенні вихідних елементів у результати діяльності. Ця дія пов'язана з усіма функціями менеджменту, але не вичерпує їх. Вона є лише частиною менеджменту. До функцій менеджменту крім прийняття рішень входить вплив рішень, що приймають, на тих, хто їх реалізує.

З розвитком кібернетики стало формуватися розуміння менеджменту як інформаційного процесу. Безумовно, наявність інформації є важливою передумовою виконання функцій суб'єкта управління, тобто менеджера. За допомогою інформаційних процесів реалізуються усі функції менеджменту. Тому кожна організація створює інформаційну систему. Проте, незважаючи на значимість інформаційного процесу, ототожнювати з ним менеджмент не можна. Це - один із важливих аспектів менеджменту й умова його реалізації. Група математиків, в основному представники "науки управління" (management science), тісно пов'язаної з такою науковою дисципліною, як дослідження операцій (операційний аналіз), розглядають менеджмент як систему математичних