Ефективна боротьба з цією "п'ятою" владою можлива тільки шляхом кардинального оздоровлення насамперед державної влади. Цей процес розпочала адміністративна реформа в грудні 1999 року, але її ефективність виявилася недостатньою. Важливим елементом реформи має стати розв'язування рук творчим людям і менеджерам на місцях [9]. Вона повинна бути сфокусована не на потребах верхів мати ще більше владних повноважень, як це намагаються зробити в нинішній реформі, а на стратегічних потребах української держави. "Супертіньова" реальність - ось найперша з проблем в Україні, що покликаний подолати сучасний український менеджмент.

Одним із чинників, що може вплинути на швидкий розвиток управління та подолання неблагополучної економічної ситуації в Україні, є безкомпромісна відмова від старих звичок і умовностей та запровадження нової техніки і методів управління.
Модернізація управління має відбуватися на основі підходу, який синтезує систему таких вимог: реалізація мультиплікаційного ефекту [23], тобто такого, що постійно наростає, множиться; досягнення синергетичного ефекту, тобто максимізації ефективності від поєднання багатьох чинників у рамках даної системи; здійснення інтегрального ефекту як єдності метричних і неметричних цінностей.

Розвиток сучасного управління далеко не простий. Відчувається глибока необхідність у "революції свідомості" і "створенні необхідної атмосфери".
Серед тенденцій світового менеджменту чільне місце займає тенденція перетворення професіонала-менеджера на ключову фігуру високоефективного управління. Для опису такої тенденції існує термін "менеджерська революція" [13]. Що і кому потрібно робити, щоб "менеджерська революція" почалася у нас?
Загальновизнано, що в центрі даної моделі має бути людина як особистість і головна продуктивна сила суспільства. Основу стратегічного менеджменту має складати механізм управління соціальним об'єктом "за метою і результатами", що включає цілепокладання, цілезорієнтовану мотивацію активної роботи працівників, зворотний зв'язок за результатами діяльності. Щодо змістовного наповнення самого стратегічного менеджменту, то він покликаний сформувати високоефективний механізм управління будь-яким соціальним об'єктом різного масштабу і профілю діяльності.

Менеджерська революція в Україні можлива за двох умов:

якщо сама влада зрозуміє її необхідність;

якщо держава та учасники системи бізнес-освіти і консалтингу підготують менеджерів до такої революції.

Після розпаду адміністративно-командної системи в Україні утворився інституційно-управлінський вакуум, який перешкоджає встановленню ефективних систем мотивації, узгодженню інтересів різних економічних суб'єктів, досягненню оптимальної спрямованості економічної стратегії держави. Першочергового значення набуває розвиток широкої мережі інститутів управління з метою узгодження приватних економічних стратегій і економічної стратегії держави. Економічним суб'єктам варто створити легальні можливості відкрито впливати на розробку державної стратегії формування ефективної структури власності і менеджменту в економіці України.
Найвищі інстанції державного управління не повинні недооцінювати чинник професіонала-менеджера. У менеджменті розвинутих країн названий чинник пов'язують з умінням керівника-менеджера сформувати (в рамках стратегічного менеджменту) механізм управління організацією "за метою і результатами". Серед усіх тенденцій світового менеджменту таке управління займає чільне місце, воно концентрує в собі всі інші тенденції і "школи" управлінської думки.
Потрібно визначити найефективніші організаційні структури для прийняття рішень, а також об'єктивно оцінити в загальнодержавному масштабі реальну потребу в керівних кадрах як сфери державного управління, так і сфери бізнесу в державному і недержавному секторах економіки з погляду поточних та перспективних потреб країни, розробити і реалізувати загальнодержавну програму задоволення цієї потреби. При цьому варто врахувати як тенденції розвитку світового менеджменту, так і ментальність українського народу.

ВИСНОВКИ

Отже, менеджмент має досить довгу історію свого розвитку. При цьому з ускладненням суспільних відносин ускладнюється і організаційно оформлюється й наука про управління. Можна стверджувати, що рівень розвитку суспільних відносин багато в чому визначається рівнем розвитку менеджменту в даному суспільстві.

На даному етапі розвитку цивілізації роль менеджменту важко переоцінити. Зумовлюється це зростанням процесів, які відбуваються в усіх сферах суспільного життя, швидкістю їх протікання, а також посиленням протягом останніх десятиліть процесів глобалізації. Саме менеджмент відіграє цементуючу роль в сучасному суспільстві, зв’язуючи окремі його ланки в одну організовану систему.

Саме процеси управління відіграють головну роль в сучасному суспільстві, і від їх ефективності напряму залежить рівень розвитку самого суспільства.

На Україні сучасна ситуація така, що можна констатувати недостатній розвиток менеджменту. Ринкові реформи багато в чому дають збій саме через відсутність розвинутого менеджменту в українському суспільстві як на рівні окремих підприємств чи бізнесових структур, так і на рівні державних органів.

Треба зазначити, що український менеджмент має ряд відмінних рис, до яких відноситься низький освітній рівень керівного апарату, адже більшість керівників мають вузькоспеціалізовану технічну освіту, невизначеність і непослідовність нормативно-правового поля в країні, високий рівень тінізації та корупції.

Серед тенденцій світового менеджменту чільне місце займає тенденція перетворення професіонала-менеджера на ключову фігуру високоефективного управління. При цьому для такого перетворення необхідна своєрідна менеджерська революція. . Основу стратегічного менеджменту має складати механізм управління соціальним об'єктом "за метою і результатами", що включає цілепокладання, цілезорієнтовану мотивацію активної роботи працівників, зворотний зв'язок за результатами діяльності. Щодо змістовного наповнення самого стратегічного менеджменту, то він покликаний сформувати високоефективний механізм управління будь-яким соціальним об'єктом різного масштабу і профілю діяльності.

Менеджерська революція в Україні можлива за двох умов:

якщо сама влада зрозуміє її необхідність;

якщо держава та учасники системи бізнес-освіти і консалтингу підготують менеджерів до такої революції.

При цьому потрібно визначити найефективніші організаційні структури для прийняття рішень, а також об'єктивно оцінити в загальнодержавному масштабі реальну потребу в керівних кадрах як сфери державного управління, так і сфери бізнесу в державному і недержавному секторах економіки з погляду поточних та перспективних потреб країни, розробити і реалізувати загальнодержавну програму задоволення цієї потреби.

Тільки за таких умов менеджмент