Особливістю рекламної діяльності торгових фірм на ринку ходових товарів є те, що витрати їх на рекламу значно нижче, ніж у виробників пива. Торговим фірмам більш вигідно працювати з товаром відомим, добре розкрученим, що має сильну рекламну підтримку виробника. Тому що цей товар краще і швидше продається і заощаджуються, звичайно ж засобу на рекламні заходи. Фірми, що займаються оптовою торгівлею ходових товарів, звичайно обмежуються рекламою, що інформує, у друкованих періодичних виданнях засобів масової інформації. У такій рекламі дається інформація про торгове підприємство, про реалізований асортимент товарів, цінах, умовах постачання.

Торгові фірми, що займаються роздрібною торгівлею ходових товарів, більше уваги приділяють рекламі магазина, його іміджу, оформленню вітрин, внутрішніх приміщень торгового залу. Гарні результати дає зовнішня реклама: плакати, стенди, щити, табло, - розташовані недалеко від місця перебування підприємства.

2. Система міжнародної торгівлі: основні елементи

Міжнародна торгівля посідає особливе місце в складній системі світогосподарських зв'язків. Хоча в сучасних умовах головною формою міжнародних економічних відносин є не вивіз товарів, а зарубіжне інвестування, все ж міжнародна торгівля за своїми масштабами й функціями в загальному комплексі МЕВ зберігає винятково важливе значення. Вона опосередковує практично всі види міжнародного співробітництва, включаючи спільну виробничу діяльність різнонаціональних суб'єктів, міжнародний трансфер технологій і т. п.

І історично, і логічно інтернаціоналізація господарського життя почалася зі сфери товарного обороту. Від епізодичної мінової (без посередництва грошей) торгівлі розвиток ішов до локальних ринків. Великі географічні відкриття стимулювали закордонну торгівлю (це стало однією з найважливіших передумов становлення капіталізму в Англії та на Європейському континенті). В XVI— XVII ст., за доби так званого первісного нагромадження капіталу, відбулося об'єднання локальних центрів міжнародної торгівлі в єдиний світовий (капіталістичний) ринок.

Таким чином, становлення світового ринку як системи, як результату потужного і невпинного процесу інтернаціоналізації виробництва й обміну пов'язане з промисловим переворотом, з розвитком розширеного відтворення на індустріальній основі. Поглиблення міжнародного поділу праці в умовах сучасної техногенної цивілізації веде до подальшого бурхливого розвитку світового товарообороту.

Каналами зовнішньої торгівлі щорічно проходить 1/5 всієї виробленої у світі продукції, і ця частка постійно зростає, особливо в умовах міжнародної інтеграції.

Міжнародна торгівля — сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) між продавцями і покупцями різних країн. Міжнародна торгівля являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу.

Під терміном зовнішня торгівля розуміють торгівлю будь-якої країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) й оплачуваного вивозу (експорту) товарів.

Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують три важливі параметри: загальний обсяг (товарооборот), товарна структура і географічна структура.

З другої половини XX ст., коли міжнародний обмін набув «вибухового» характеру, світова торгівля розвивається високими темпами. В період 1948—1997 pp. світовий торговельний оборот зріс у 17 разів. Період між 1950 і 1970 p. був надзвичайно плідним для розвитку міжнародної торгівлі. Саме в цей період було досягнуто щорічне 7-процентне зростання світового експорту. Однак уже в 70-ті роки цей показник знизився до 5 %, ще більш скоротившись у 80-ті роки. Наприкінці 80-х світовий експорт продемонстрував помітне пожвавлення (до 8,5 % у 1988 p.). Після явного спаду на початку 90-х у середині 90-х років він знову набрав високих стійких темпів.

До стабільного зростання міжнародної торгівлі спричинилося кілька факторів:

1) розвиток міжнародного поділу праці й інтернаціоналізація виробництва;

2) НТР, яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що прискорило реконструкцію старих;

3) активна діяльність транснаціональних корпорацій на світовому ринку;

4) регулювання (лібералізація) міжнародної торгівлі в межах Генеральної угоди про тарифи та торгівлю (ГАТТ);

5) лібералізація міжнародної торгівлі, перехід багатьох країн до режиму, що передбачає скасування кількісних обмежень імпорту й істотне зниження митних стягнень, — утворення вільних економічних зон;

6) розвиток торговельно-економічної інтеграції: усунення регіональних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі;

7) здобуття політичної незалежності колишніми колоніальними країнами. Виділення серед них «нових індустріальних країн», економічна модель яких орієнтується на зовнішній ринок.

Науково-технічний прогрес привів до істотних зрушень у товарній структурі міжнародної торгівлі, а саме: збільшилась частка готових виробів і скоротилась питома вага продовольства і сировини, окрім палива. Якщо в 1950-х роках частка сировини і палива приблизно дорівнювала частці готових виробів, то до середини 1990-х років частка сировини, продовольства і палива впала до 30 %, з яких 25 % припадає на паливо і 5 % — на сировину. Водночас частка готових виробів зросла з 50 % до 70 %. Більш ніж 1/3 всієї світової торгівлі в середині 90-х років — це торгівля машинами й обладнанням.

Зменшення частки сировини в міжнародній торгівлі пояснюється такими факторами:*

розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості;*

переходом на ресурсозберігаючі технології;*

впровадженням прогресивних методів обробки первинних матеріалів.

Унаслідок розвитку хімічної промисловості та змін у структурі паливно-енергетичного балансу різко зросла торгівля мінеральним паливом —нафтою і природним газом. Так, у 1996 p. світовий експорт нафти зріс на 18,5 %, а експорт сільськогосподарської й мінеральної сировини впав більш ніж на 5 %. Частка палива в міжнародній торгівлі в 1996 p. становила 8,1 % (20 % у середині 70-х років).

НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації виробництва, яка набирає особливо широких