MONTO | 214,7

CAPAROL | 200

PUFAS | 130 | 68,6

FEIDAL | 121 | 66

DUFA | 93,6 | 52,56

GLASURIT | 92,9

БНС | 90 | 45

ALPA | 89,1 | 58,32

МІРА | 65,9 | 34,8

ТВІНЗ | 60 | 33,7

JOBI | 59,5 | 33,32

ПОЛИРЕМ | 59,22

ХИМРЕЗЕРВ | 54 | 30

ПОЛИГРУНТ | 53 | 29,68

МАЛТОН | 51 | 28

АРТИСАН | 45 | 25,6

SNIEZKA | 42,41

ЛАКМА | 53

MODERN | 18

Товарна група барвників має незначну питому вагу в ринку лакофарбових виробів, але цінова ситуація тут цікава тим, що вітчизняні виробники практично не пропонують такої продукції прийнятної якості (Табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Ціни конкурентів на барвники

Назва конкурента | Фасовка 1 кг, грн | Фасовка 0,5 кг, грн

ALPA | 97,2 | 54

MONTO | 50,22 | 14,74

CAPAROL | 39,22

FEIDAL | 21,79 | 12,01

МІРА | 20,67 | 11,5

JOBI | 18

МАЛТОН | 16,5 | 8,6

DUFA | 16,3 | 9

SNIEZKA | 14,58

З підприємств, виробництво яких розміщено на Україні присутні лише Jobi та Snezka, причому остання пропонує найнижчу ціну з поміж усіх виробників, які пропонують якісні барвники. Цікаво, що CAPAROL, який практично у всіх товарних групах був ціновим лідером, барвники (які традиційно мають дуже високу якість) пропонує по помірній ціні, демонструючи комбінацію, коли основний товар продається по високій ціні, а доповнюючий по низькій. (Як правило, класичною вважається обернена ситуація, коли основний товар пропонується по низькій ціні, а доповнюючий – по високій).

Отже, на ринку лакофарбової продукції конкурентами досліджуваного підприємства являється близько 15 фірм (число варіюється по кожній товарній групі). Причому серед фірм є такі, продукція яких переважає продукцію досліджуваного підприємства по технічним характеристикам (CAPAROL), але в основному пропонується продукція трохи гіршої якості БОРДО, ПОЛИРЕМ, або аналогічної . За таких умов досліджуване підприємство не може скористатися стратегією високих цін без втрати клієнтури. Велика кількість фактично однакової по технічним параметрам продукції дає підстави вважати попит досить еластичним по ціні, однак і низькими цінами скористатися даному підприємству поки що не можна, так як можна прогнозувати застосування до підприємства методів “цінової” війни, так як серед конкурентів є підприємства, які проводять стратегічний наступ на окремі сегменти ринку (Snezka) і які мають конкурентні переваги, які заключаються в пільговому оподаткуванні. Отже за таких умов найдоцільніше ціноутворення проводити з орієнтуванням на середню ринкову ціну в товарних групах.

2.7 Аналіз ринкової ситуації

Ринкова ситуація на ринку лакофарбових виробів характеризується тенденцією до розширення ємності ринку лакофарбових виробів та росту частки лакофарбових виробів, вироблених в Україні. В нинішньому році лакофарбові підприємства очікують зростання попиту на 10—15%. Отже, потроху оживатимуть лакофарбові заводи. Поки що вони завантажені менш ніж на третину. Тим часом галузь освоює малий і середній бізнес: починаючи з середини 90-х, в Україні щороку виникає по кілька нових невеликих лакофарбових підприємств.

Тим часом в Україні останнім часом намітилася тенденція до стабілізації економічного становища. Це створює цілий ряд передумов для розвитку даної галузі промисловості. Поступово оживає житлове будівництво та машинобудування, відновлюється попит на сільгосптехніку, меблі. Потроху зростає й платоспроможність корпоративного клієнта — підприємств, будівельних або транспортних організацій. А головне — зростають вимоги клієнтів до якості. Тож і середні, і великі підприємства найближчими роками планують вкладати кошти в оновлення виробництва. А відтак слід очікувати, що вітчизняні виробники підвищать якість продукції до рівня окремих польських та німецьких фірм і освоять низку продуктів та сировинних компонентів, які раніше не випускалися в Україні.

Ринкова ситуація на ринку лакофарбових виробів характеризується наявністю досить сильної конкуренції. Донедавна цей бізнес був високодохідним: рентабельність становила 20—30% Статистичний щорічник України за 2001 рік., а іноді й більше. Тож починаючи з 1993 року в Україні з’явилося близько 60 нових лакофарбових підприємств. Багато з них мали невелику потужність (1–3 тонни на добу) і випускали вузький асортимент (2–3 види і 3–4 кольори) універсальних та будівельних фарб. Найулюбленіший вид продукції невеликих виробників — пентафталеві емалі, добре відомі широкому колу споживачів. Вони орієнтувались на масового покупця-індивідуала, зазвичай – не надто заможного, адже такий покупець відразу платив «живі» гроші і не висував особливих вимог до якості фарби. В результаті ринок дешевих фарб для дому (переважно інтер’єрних) виявився перенасиченим. «Скоро фарби типу ПФ випускатимуть у кожному місті», — жартома прогнозують фахівці великих заводів Шепет Юлія Світ зроблять яскравішим// Дзеркало тижня. - №24. – 2002 р..

Крім малих, в Україні працює низка середніх підприємств потужністю 7—10 тонн на добу, які випускають по 10—20 видів фарб, лаків, грунтівок та інших покриттів. У цей сектор промисловості охоче йде іноземний капітал. Розлив фарб в індустріальному масштабі організували фірми Jobi (Німеччина) та Polifarb-Cieszyn (Польща), які ще до відкриття заводів відповідно в Києві та Яворові встигли посісти важливе місце на українському ринку в сегменті недорогих фарб (до $3 за літр). Також австрійські інвестори створили лакофарбове підприємство в Києві, а німецькі — в Дніпропетровську.

Їхній технологічний рівень значно вищий, ніж у малих підприємств або навіть більшості лакофарбових заводів. Так, фахівці останніх називають дочірнє підприємство Polifarb-Cieszyn — «Снєжка-Україна» — одним із двох найсучасніших виробництв у всій державі.

У такі підприємства інвестори вкладають приблизно до мільйона доларів, а інколи й більше. Інвестиції йдуть на високотехнологічне імпортне обладнання, що дає змогу випускати широкий асортимент продукції, зокрема спеціального призначення. Іноземні технології дозволяють збалансувати індустріальні масштаби і