цілому за допомогою перерозподілу прибутків між країнами з високим і низьким рівнями оподатковування в розмірах, що допускаються податковим регулюванням цих країн. Шляхом завищених трансферних цін на різні платежі утримується прибуток з дочірньої компанії в країні з високим рівнем оподатковування і застосовуються занижені ціни на товари і послуги, що робляться дочірнім компаніям у країнах з низьким рівнем оподатковування. Досягається зміна прибутків, що підлягають оподатковуванню, з метою зниження загального рівня податків.
Чималу роль у маніпуляціях зі сплатою податків у рамках перерозподілу прибутків грають податкові притулки. Так називають країни, що мають низький рівень оподатковування і гарантують вільний переклад фінансових засобів (Люксембург, Ліхтенштейн, Монако, Суринам, Панама, Бермудські острови, Барбадос, Багамськ острова, Гаїті й ін.). У цих країнах створюються дочірні компанії, у які за допомогою використання трансферних цін на фіктивні постачання переправляються прибутки материнської й інших родинних компаній. Скажемо, материнська компанія виставляє рахунки на дочірню компанію в податковому притулку, за заниженими цінами. Далі, не одержуючи товару, як би реекспортує його за високою ціною іншої дочірньої компанії, який даний товар реально поставляється. Утрати дочірньої компанії, що імпортує товар, покриваються прибутком, одержуваним іншою компанією, розташованої в країні з низькими податковими ставками.
За допомогою трансферних цін забезпечується і роздягнув ринків між дочірніми компаніями для обмеження внутріфірмової конкуренції і придбання позицій на нових ринках. Використання чи філією дочірньою компанією занижених цін забезпечує експорт поза конкуренцією на даному ринку. Покриваються втрати за рахунок засобів материнської чи компанії занижується частка постійних витрат.
Різні методи найчастіше використовуються не окремо, а в сполученні з метою одержання найбільш рентабельної для фірми і прийнятної для споживача ефективної ціни.
3. Особливості ціноутворення на транспортні послуги та розрахунок тарифів
Тариф - це ціна конкретної послуги. Найбільш розповсюдженими з них є транспортні вантажні тарифи. По своїй структурі ці тарифи відповідають оптовим цінам на товари.
З огляду на великі розходження в рівнях витрат на перевезення по видах транспорту, при плануванні транспортних витрат у підприємствах важливо забезпечити економічно обґрунтоване співвідношення тарифів на перевезення однакових вантажів різними видами транспорту. В обслуговуванні господарської діяльності підприємств найбільшу питому вагу займають автотранспортні перевезення.
Ціноутворення на вантажному автомобільному транспорті базується на тих же основних принципах, що й в інших сферах матеріального виробництва.
Транспортні тарифи можуть бути вільними і регульованими. В Україні система формування тарифів базується на ведучій ролі вільних ринкових цін. Вільні ринкові тарифи встановлюються самостійно підприємствами-виготовлювачами продукції на рівноправній основі зі споживачами транспортних послуг. У вільних тарифах враховується собівартість перевезень і прибуток без обмеження рівня рентабельності. Тарифи, крім того, включають податок на додаткову вартість, також відсоткові відрахування від доходів автопідприємств (маються виключення) на фінансування витрат, зв'язаних з будівництвом, реконструкцією, ремонтом і змістом автомобільних доріг загального користування на України.
Структура вільних тарифів на автомобільні вантажні перевезення (Тд) має наступний вид
де Сс - собівартість перевезень,
П - прибуток автопідприємств,
ПДВ - податок на додаткову вартість,
Од - відсоткові відрахування від доходів на дорожнє господарство.
Регулювання тарифів на автоперевезення передбачено тільки з боку Мінтрансу України за узгодженням з Мінекономіки у виді встановлення тарифів на перевезення пасажирів і багажу автобусами міжміських і міжобласних маршрутів. Територіально-виробничі об'єднання автомобільного транспорту мають також право за узгодженням з обладміністраціями встановлювати тарифи на перевезення пасажирів і багажу автотранспортом у внутріобласному і приміському сполученні.
По видах обліку виконаної автомобілями вантажної роботи тарифи підрозділяються на наступні види:
- відрядні (загальні) тарифи,
- погодинні тарифи,
- покилометрові тарифи,
- знижені (виняткові) тарифи,
- підвищені тарифи,
- додаткові платежі,
- тарифи на вантажно-розвантажувальні роботи, експедиційні операції й ін. послуги,
- штрафи сторін договорів перевезення.
Загальні (відрядні) тарифи широко застосовуються в міжнародних перевезеннях. Їхній рівень установлюється за 1т перевезеного вантажу в залежності від відстані і класу вантажу (I-IV клас). ДО I класу відносяться вантажі, що забезпечують повне використання вантажопідйомності автомобіля, до II-му - на 77-99% вантажопідйомності, до III-му - на 51-70%, до IV - на 41-50%.
Знижені тарифи встановлюються для перевезень масових навалочних вантажів на самоскидах.
Погодинні тарифи - це тарифи за 1 годину роботи автомобіля і за кожен км пробігу. Величина їх залежить від вантажопідйомності автомобіля.
Покилометрові тарифи застосовуються частіше всього тоді, коли чи неможливо недоцільно застосувати інші види тарифів. Наприклад, якщо перевезення не відбулося з вини вантажовласника, чи за порожній пробіг автомобіля до пункту першого навантаження і від пункту останнього вивантаження до місця стоянки автомобіля.
Підвищені тарифи встановлюються з урахуванням додаткових платежів для оплати перевезень у спеціалізованих автомобілях-автофургонах, рефрижераторах, лісовозах і ін.
У систему вантажних тарифів на автотранспорті крім тарифів на перевезення включаються тарифи на вантажно-розвантажувальні роботи експедиційні й інші послуги.
Так чи інакше, розрахунок тарифів на автоперевезення базується на численні собівартості перевезень на автомобілях різної вантажопідйомності. В даний час величину тарифів розраховують безпосередньо в автогосподарствах. Причому враховуються результати аналізу собівартості за попередній період. Величину прибутку автогосподарства визначає, як правило, попит, пропозиція і ступінь конкуренції.
Однак прибуток автогосподарств може бути отримана не тільки за рахунок основної діяльності, ті від перевезень вантажів і пасажирів. Підприємства можуть мати підсобні, допоміжні й обслуговуючі виробництва, роботи і послуги яких реалізуються на сторону. Наприклад, може бути організований ремонт автомобілів для населення, продаж у своїх магазинах автозапчастин, пального й олій, здача в