Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

Основними джерелами соціологічної інформації є документовані
або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати
соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних
досліджень.

Соціологічні дослідження здійснюються державними органами,
об'єднаннями громадян, зареєстрованими у встановленому порядку.

Джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом
носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють
собою матеріальні об'єкти, що зберігають інформацію, а також
повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.

Документ - це передбачена законом матеріальна форма
одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом
фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або
на іншому носієві.

Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну
інформацію.

Вторинний документ - це документ, що являє собою результат
аналітико-синтетичної та іншої переробки одного або кількох
документів.

За режимом доступу інформація поділяється на відкриту
інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Держава здійснює контроль за режимом доступу до інформації.
Завдання контролю за режимом доступу до інформації полягає у
забезпеченні додержання вимог законодавства про інформацію всіма
державними органами, підприємствами, установами та організаціями,
недопущенні необгрунтованого віднесення відомостей до категорії
інформації з обмеженим доступом.

Доступ до відкритої інформації забезпечується шляхом:

систематичної публікації її в офіційних друкованих виданнях (бюлетенях, збірниках);

поширення її засобами масової комунікації;

безпосереднього її надання заінтересованим громадянам,
державним органам та юридичним особам.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом
поділяється на конфіденціальну і таємну.

Конфіденціальна інформація - це відомості, які знаходяться у
володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи
юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до
передбачених ними умов.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією
професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та
іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є
предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського,
комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом
таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи
належність її до категорії конфіденціальної, та встановлюють для
неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського
характеру, а також інформація, правовий режим якої встановлено
Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з
питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо),
та інформація, приховування якої являє загрозу життю і здоров'ю
людей.

До таємної інформації належить інформація, що містить
відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом
таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і
державі.

Віднесення інформації до категорії таємних відомостей, які
становлять державну таємницю, і доступ до неї громадян
здійснюється відповідно до закону про цю інформацію.
Порядок обігу таємної інформації та її захисту визначається
відповідними державними органами за умови додержання вимог,
встановлених Законом про інформацію.

2. Сутність інформаційно-аналітичної діяльності

Інформаційно-аналітичні служби (підрозділи) стали створюватися в структурі органів влади, у міністерствах і відомствах, в органах ЗМІ, у сфері бізнесу, при політичних партіях і рухах. Загальною відмітною рисою даних служб є органічна інтегрованість у відповідні сфери діяльності, функціональний і організаційний симбіоз з їхніми соціальними інститутами і конкретними організаціями.

В діяльності даних аналітичних служб, покликаних здійснювати інформаційний супровід керування у відповідних сферах, найбільше чітко проглядається інформаційно-допоміжна природа інформаційної аналітики, що ріднить останню з іншими видами інформаційно-інфраструктурних, інформаційно-допоміжних служб, що традиційно упорядковують інформаційний простір, оптимізуючи і направляючи рух інформаційних потоків, що забезпечують збереження накопичених інформаційних ресурсів і т.п. До їхнього числа відносяться як найдавніші винаходи людства (бібліотеки, архіви, бібліографічні служби), так і більш сучасні реферативні служби, органи НТІ, новітні фірми, що розроблюють електронні (у тому числі, мережні) інформаційні ресурси.

Разом з тим, інформаційна аналітика не є усього лише ще одним новим організаційним різновидом вищезгаданих служб, її сутнісна , базова функція принципово відрізняється від тих задач, що вирішують в інформаційному просторі ці служби. Їхні задачі: кількісні перетворення інформації (інформаційне згортання - бібліографування, анотування, реферування; консолідація великих інформаційних масивів у виді баз і банків даних) і її структурне упорядкування (систематизація, предметизація і т.п.).

Інформаційна аналітика, використовуючи всі можливості, надані даними службами, активно оперуючи їхніми інформаційними продуктами і послугами, виконує насамперед задачу якісно-змістовного перетворення інформації, функціонально перетинаючись в цьому плані з науковою (виробництво нового знання) і управлінською (розробка варіантів рішень, сценаріїв) діяльністю.

Характер функціонального перетинання (взаємодії) у системі аналітика-наука-керування визначається специфікою аналітики. З наукою її поєднує інформаційний спосіб пізнання і наукового аналізу реальності. Аналітика найбільш близька до гуманітарної науки, що спирається на герменевтичні методи , тобто в широкому змісті - на інтерпретацію текстів, якщо останні трактувати універсально-інформологічно як документи, тексти, дані, повідомлення про події і т.п., а також до тих розділів науки, видів наукових задач, коли вивідне знання одержують не дослідно-експериментальним шляхом, а на основі аналізу й інтерпретації існуючих теорій, описів фактів, засобами інформаційного моделювання реальності.

Подібно досліднику такого профілю аналітик, спираючись на інформаційні моделі (відбитки в інформаційному просторі подій, фактів, дій, ідей, думок, почуттів людей, природних, соціальних, політичних, фінансових , економічних процесів і т.п.), виявляє в них об'єктивні закономірності і тенденції, визначає рушійні ними механізми, причинно-наслідкові зв'язки. У цьому змісті аналітик створює нове знання про той фрагмент реальності, що знаходиться в полі його професійного інтересу, виступаючи де факто дослідником своєї предметної області. Тому аналітична епістемологія з повним правом може бути кваліфікована як інформологічна, що продовжує на новому історичному витку і на базі новітніх інформаційних технологій