Ціни фактичних угод - це ціни, одержувані по спеціальних каналах (рахунка, контракти) або з публікуємою у печатці інформації про фактичні угоди. Ціни фактичних угод відбивають фактори, що діють на всіх трьох основних стадіях установлення ціни. Єдиною причиною, що може відхиляти ціни фактичних угод від реальних, ринкових, є їх "старіння", що є наслідком різниці між часом висновку по них угод і моментом одержання інформації або публікації цих цін.

Ціни фактичних угод розрізняються в залежності від форм торгівлі на ціни поточних і ціни довгострокових контрактів.

У зв'язку з особливостями механізму формування ціни фактичних угод по поточних контрактах відрізняються від інші видів світових цін, насамперед від довідкових, прейскурантних і цін пропозицій. Як правило, ці ціни нижче зазначених видів цін на величину знижки (наприклад, по алюмінії, нікелеві, міді - на 20-50%).

Офіційно публікуємі ціни фактичних угод базуються на цінах поточних контрактів і є, як правило, більш агрегатованими. Ступінь узагальнення залежить від обсягу інформації, одержуваної по конкретних угодах, масштабів обліку окремих ціноутворюючих факторів (якість товару, умови постачання, платежу), часу висновку контрактів і публікацій цін, а також цілей, для яких здійснюється публікація цін.

Значимість цін поточних контрактів для комерційних цілей більша, ніж офіційно публікуємих цін фактичних угод, тому що вони більш повно відбивають індивідуальність угоди й умови ринку. У зв'язку з цим вони широко використовуються як конкурентний матеріал при визначенні реальних, ринкових цін. Офіційно публікуемі ціни в силу їх агрегированості і більшого ступеня "старіння" використовуються як орієнтири при встановленні цін в угодах і критеріїв при аналізі тенденцій змін ринків і цін окремих товарів.

Специфіка формування цін довгострокових контрактів (облік перспектив зміни ринку, стійкості відносин між продавцями і покупцями, вигод, одержуваних контрагентами від цих відносин) визначає їхня відмінність від цін поточних контрактів при збереженні визначеного взаємозв'язку.

Зокрема, ціни довгострокових контрактів, що виражають стійкість торговельних зв'язків між продавцями і покупцями, більш стабільні, чим ціни поточних контрактів. Механізми утворення цін по контрактах, укладеним на тривалий термін (до 15-20 років), враховують перспективи зміни ринку, а також специфічні відносини, що складаються між контрагентами протягом цього часу.

Використання цих цін і самих довгострокових контрактів дає можливість виробникам мати протягом визначеного періоду стабільний обсяг виробництва, завантаження потужностей і стійкий виторг за товар, що поставляється. Покупець, у свою чергу, має товар потрібної якості, постійний обсяг постачань з відносно стійкими грошовими витратами на них. Це забезпечує йому стабільність у застосуванні технології й організації виробництва, можливість зниження собівартості, економії грошових і інших матеріальних ресурсів, ведення успішної конкурентної боротьби на ринку збуту своєї продукції. У залежності від способу встановлення ціни виділяють наступні види фактичних угод: тверді, з наступною фіксацією, рухливі і фіксуемі шляхом ковзання.

Тверда ціна визначається в момент підписання контракту і не підлягає зміні протягом усього терміну його дії. Вона використовується в угодах, що передбачають негайну або протягом короткого терміну постачання товару. В окремих випадках, наприклад при постачаннях машинотехнічних виробів з подовженим циклом виготовлення, можуть установлюватися тверді ціни на тривалий термін.

Ціна з наступною фіксацією встановлюється в процесі виконання контракту. У самому контракті визначається тільки момент і принцип фіксації. Ціна може фіксуватися, наприклад, перед постачанням кожної партії товару, перед початком кожного календарного року (при довгострокових угодах).

Принцип фіксації ціни може відноситься вчасно, протягом якого покупець повинний повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті, до інформації, який потрібно користуватися при встановленні ціни (рубрика котирувального бюлетеня, позиції, групи товарів), до застережень, що можуть бути застосовані.

Рухлива ціна - це ціна, обумовлена в момент висновку контракту з застереженням, що передбачає її перегляд у період його виконання при зміні ринкової ціни (звичайно не нижче мінімально встановленої межі - 2-9%). Рухливі ціни застосовуються в основному в довгострокових контрактах на постачання сировинних і сільськогосподарських товарів.

Ціна, фіксируєма шляхом ковзання (змінна ціна) - це ціна, установлювана на основі базисної, обумовленої в момент висновку контракту з урахуванням змін основних її елементів у період його виконання. Вона визначається в контрактах на постачання товарів, що вимагають тривалого терміну виготовлення (суду, технологічні лінії, комплектне устаткування), протягом якого змінюються витрати їхнього виробництва.

8. Хто може бути учасником міжнародного каналу розподілення.

Повна можлива структура каналу поширення при експортній діяльності:

1. Виробник

2. Експортний посередник

3. Імпортний посередник в іноземній державі

4. Оптовий торговець в іноземній державі

5. Роздрібний торговець в іноземній державі

6. Споживач

Організаційно експортна діяльність може прийняти наступні форми:
- експортна торгівля, що базується вдома,
- непряма експортна торгівля,
- ліцензування,
- спільні підприємства,
- спільний розподіл,
- місцеві торговельні організації,
- посередники / агенти.

При експортній торгівлі, що базується будинку, усе керування йде з офісу, розташованого там же. Це необхідно, якщо операції обмежені, торгівля не зв'язана з морськими перевезеннями, торгівля виробляється з установами закордонного уряду або інших іноземних груп споживачів, не потрібно післяпродажне обслуговування.

При непрямій експортній торгівлі заморські операції субконтрактуються експортно-імпортними будинками.

Ліцензування - спосіб швидкого, ефективного по вартості входження на велике число ринків, включаючи сервісні. Воно не вимагає вкладення