Таурин – вільна амінокислота, яка вміщує сірку і перебуває в грудному молоці у високих концентраціях – до 50 мг/л, у коров'ячому молоці – у малій кількості (1,4 мг/л). Він необхідний, головним чином, у перші місяці життя для формування тканин головного мозку, сітчатки очей, перетравлювання та всмоктування жирів. Таурин виступає також як мембраностабілізуючий фактор та антиоксидант, впливає на захисні функції організму (фагоцитоз) та гемопатичні функції кісткового мозку [9].

Із дефіцитом таурину можуть бути пов’язані чисельні порушення в організмі дитини, тому його обов'язково вводять до складу адаптованих замінників грудного молока в адекватній кількості 45-54 мг/л.

Адаптація жирового компоненту. Вміст жиру в коров'ячому молоці, як і в жіночому перебуває в межах 35-38 г/л, але він значно поступається за сумою поліненасичених жирних кислот – лінолевої, ліноленової, арахідонової. Роль цих кислот надзвичайно важлива для людини, особливо для загального розвитку дітей та формування клітин мозку. Особливий інтерес викликають вищі необмежені жирні кислоти родини лінолевої (омега-6) та ліноленової (омега-3) через їх частку у функціональній інтеграції клітинних мембран, синтезі простагландинів різних ліній, а також декозагексагенової кислоти, що є складовою фосфоліпідів мозку та фоторецепторів ретини очей.

В організмі дитини та дорослої людини ПНЖК не синтезуються, у зв'язку з чим належать до незамінних поживних речовин. Вони обов'язково повинні поступати з їжею у достатній кількості. У грудному молоці, у залежності від харчування матері ПНЖК (у розрахунку на лінолеву кислоту) є у кількості 6-16% вмісту жиру в 100 мл молока.

Адаптація жирнокислотного складу жиру сучасних молочних сумішей передбачає часткову або повну заміну молочного жиру однією або сумішшю натуральних олій, які є багатим джерелом ПНЖК. Лінолева кислота міститься в соняшниковій та кукурудзяній оліях, ліноленова – у соєвій. Джерелом середньоланкових жирних кислот є кокосова олія тощо. У сучасних замінниках грудного молока ПНЖК є в оптимальних кількостях. Враховується також необхідність дотримання суворо визначених співвідношень між лінолевою та ліноленовою жирними кислотами, а також із вітаміном Е. З метою покращення розщеплення та засвоєння жиру, а також його метаболізації, до складу сучасних замінників грудного молока вводяться такі харчові додатки як соєвий лецитин (або моно- та дігліцериди жирних кислот), L-карнітин, дозволений Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВООЗ з харчових додатків для використання в дитячому харчуванні [9].

Соєвий лецитин, моно- та дігліцериди жирних кислот є природними емульгаторами, що сприяють розщепленню та кращому засвоєнню дітьми молочного та рослинного жирів. Крім того, лецитин є джерелом холіну. Додання L-карнітину обгрунтовано тим, що він, маючи вітаміноподібну дію, стимулює здатність вищих необмежених жирних кислот проникати через мембрани мітохондрій, де вони піддаються бета-окисленню. Також він бере участь у синтезі холіну, що зумовлює його важливу роль у запобіганні порушень функції печінки, регуляції жирового обміну.

Адаптація вуглеводного компоненту. Кількісна адаптація передбачає збільшення вмісту вуглеводів від 4,8 г/л у коров'ячому молоці до 7,4 г/л у жіночому. Більш важливим є питання різновиду вуглеводу, що додається. При цьому необхідно брати до уваги ряд аспектів: ступінь солодкості, осмолярність, біфідогенність, здатність до утворення кислоти в ротовій порожнині. Для здорових немовлят найкращим вуглеводом є лактоза. Але з ряду медичних і технологічних причин для корекції недостатньої кількості власної лактози використовуються інші вуглеводи. У перших поколіннях адаптованих молочних сумішей (“Малютка”, група сумішей “Віталакт”) для корекції вуглеводного компоненту використовували сахарозу разом із декстрин-мальтозою; у молочній суміші “Малиш” – декстрин-мальтозу разом із крохмалем (борошном вівсяної, рисової, гречаної круп). У сучасних адаптованих сумішах використовується переважно лактоза, яку діти, зазвичай, переносять добре. Але є думка, що в деяких випадках у дітей можуть виникнути кишкові кольки. Це можливо, оскільки кишкові кольки іноді мають місце й при вигодуванні грудьми [9].

Переваги декстрин-мальтози над лактозою, а, особливо, над сахарозою, - у низькій осмолярності її в розчині. Саме ця особливість декстрин-мальтози враховується при розробці сумішей для недоношених та немовлят із малою вагою тіла при народженні, оскільки в них є значний “ризик” розвитку некротичного ентероколіту при вигодовуванні сумішами із високою осмолярністю. Що стосується біфідогенних якостей вуглеводного компоненту, то ця проблема не втратила своєї актуальності. Її розробка продовжується в напрямі можливого використання як додатків до молочних сумішей деяких нетрадиційних моносахаридів (рафінози тощо), так і лізоциму, і пробіотиків.

Адаптація заліза та мікроелементів. Вміст заліза в коров'ячому та жіночому молоці практично не відрізняється. За даними різних дослідників, він коливається в межах 0,40-0,56 та 0,36-0,51 мг/л відповідно. Але засвоєння заліза різне: з грудного молока всмоктується 50% кількості, яка надійшла; з коров'ячого – тільки 10%. Дослідження С.В. Дюкаревої (ІПАГ АМН України), проведені за допомогою електронно-парамагнітного резонансу та спектрофотометрії, дають підстави для твердження, що однією з причин поганого засвоєння заліза з коров'ячого молока є низький вміст у нього біоактивного тривалентного заліза (іонна формула Fe3+) – майже в 4 рази менший, ніж у жіночому молоці (0,05±0,002 та 0,19±0,003 відносних одиниць відповідно). Як у жіночому, так і в коров'ячому молоці біоактивне залізо пов'язане залізотранспортувальним білком молочної сироватки – лактоферином. Більш низьке насичення лактоферину біоактивним залізом, швидше за всі, й визначає низький рівень засвоєння заліза з коров'ячого молока. Частка лактоферину в транспортуванні заліза відіграє особливо важливу роль у перші 2-3 місяці життя дитини. Збагачення молочних сумішей вітаміном С сприяє підвищенню засвоєння заліза – до 20% кількості, яка надходить. Однак для профілактики