При використанні ковзних графіків роботи можливе і пряме стимулювання робочим часом на основі створення та використання банку часу.

При цьому час, відпрацьований за певний обліковий період понад встановлену норму, у цьому випадку не пропадає, а записується на особовий рахунок працівника або в суспільний фонд додаткового робочого часу. Накопичений час в подальшому можна використати для додаткової відпустки, відгулу, погашення заборгованості за попередній період тощо.

Ясна річ, що право працювати у вільному режимі доцільно надавати лише тим працівникам, які засвідчили свою високу свідомість, організованість, дисциплінованість.

1.3. Мотивація споживача

Слід відмітити, що мотивація споживача купувати “товар” в туризмі є такою ж вагомою, як і мотивація персоналу підприємства. Перш за все мотивація споживача проявляється в стимулюванні збуту, або у формуванні попиту. Стимулювання збуту – це всі методи, які направлені на швидку активізацію продажу. Методи стимулювання збуту направлені на покупців. Серед них виокремлюють:

- Знижки.

- Товарні премії – надання певної кількості товару безкоштовно.

- Ігри, лотереї, конкурси, вікторини тощо.

- Надання певної кількості послуг безкоштовно. Наприклад, підключення, монтаж, доставка, гарантія, підгонка.

Таким чином можна побачити, що основні зусилля підприємства в сфері мотивації споживача направлені на попит. Роботою та координуванням цих зусиль займається маркетингова служба підприємства. Така ланка підприємства постійно узгоджує пропозицію туристичних послуг з послугами, які користуються попитом на ринку і які туристичне підприємство може запропонувати з прибутком для себе і більш ефективно, ніж конкуренти. Її особливості в туризмі полягають в наступному Ильина. Туроперейтинг. – М.: Дело, 1998. – С. 216. :

- Не стимулювання попиту, а управління ним, перерозподіляти його по регіонах та сезонам.

- Керуючи життєвим циклом турпродукту підприємство в значній мірі може контролювати діяльність виробників багатьох окремих послуг.

- Орієнтація на споживача примушує розробляти т. з. стандарти обслуговування.

На макрорівні на попит в туризмі впливають такі чинники:

- Економічні:

? загальне економічне становище в країні (національний дохід);

? обсяги товарної пропозиції;

? рівень цін.

- Соціальні:

? соціальна структура суспільства;

? розподіл вільного та робочого часу. Існує тенденція до подрібнення оплачуваної відпустки впродовж року на декілька частин.

- Демографічні:

? зростає кількість населення середнього віку;

? змінюється перерозподіл сільського та міського населення.

- Фактори культурного рівня:

? бажання туриста подорожувати. На сьогоднішній час змінюються життєві пріоритети суспільства. Люди бажають побачити в подорожі такі основні складові: враження, насолода, інформація.

- Політичне становище:

? терористичні акти, війни, політичне безладдя.

- Природні фактори:

? несприятливі природні явища тощо.

Зараз в туристичному попиті виявляються такі тенденції:

- В туристичну діяльність включається все більше демографічних і соціальних груп, для яких раніше туризм був не можливий за доступом.

- Вікова структура в туризмі змінюється на користь старших вікових груп.

- Турист переорієнтується з простого споживання матеріальних благ на пізнання фізичних і духовних реалій сьогодення.

- Прослідковується тенденція до гедонізації, екстраверсізації та еротизації туризма.

- Ускладнюється індивідуалізація вимог туриста, що спричиняє розширення географії подорожей та диверсифікації турпродукта.

- Скорочується організований туризм.

- Стрімко знижується тривалість поїздок, але їх кількість зростає.

Кожний окремий індивід має свої особливості поведінки, які знаходять вираження в мотивації подорожі, а через неї – в цілі та виді туризму.

Попит в туризмі на всіх рівнях управління оцінюється за допомогою груп кількісних та вартісних показників. До кількісних показників згідно ВТО відносяться:

- кількість прибутків та ночівель (чисельність зареєстрованих туристів прибувших за календарний рік);

- структура турпотоку (його диференціація за соціально-економічними, демографічними та поведінськими змінами).

Вартісні показники попиту:

- туристичні затрати (загальна сума споживацьких трат, які несе споживач, або будь-яка інша особа від його імені при підготовці та під час подорожі).

Оскільки обсяг попиту визначає обсяг збуту турпродукту, окрім виробничої функції тур. оператори займаються ще й створенням збутової мережі для власних турів.

Збут в туризмі може бути прямий (без участі посередників), а також традиційний та нетрадиційний. Формально схему традиційного збуту можна визначити так:

1. ТО Т

2. ТО ТА Т

3. ТО ТА1 ТА2 Т

4. РТО ІТО ТА Т,

де ТО – тур оператор

ТА – турагент

РТО – рецептивний туроператор (тобто такий, що сам створює тур продукт)

ІТО – ініціативний туроператор (реалізує турпродукт рецептивного туроператора).

Нетрадиційні канали збуту в туризмі:

- комп’ютерні мережі;

- організації які продають на некомерційній основі (асоціації, турклуби);

- організації, основним видом діяльності яких не є туризм (банки, торгові будинки, страхові товариства, учбові заклади, транспортні компанії, медичні заклади);

- вертикальні маркетингові системи – це системи в яких підприємство що займається основним виробництвом отримує змогу контролювати підприємства, що займаються додатковим виробництвом та збутом.

Підтримкою відносин із споживачем в туризмі займається комплекс маркетингових комунікацій в туризмі. Його особливості можна зазначити наступним чином:

- використовує всі методи маркетингових комунікацій, але провідне місце займають реклама, PR, виставки та ярмарки.

Туристична реклама має наступні особливості:

- Реклама в туризмі повинна сприяти максимальній візуалізації об’єктів, таким чином щоб склалося враження присутності.

- Реклама повинна надавати найбільш широку та повну інформацію.

- Реклама має залишатися актуальною за деякий період до початку подорожі і після її закінчення.

Як бачимо, реклама в туризмі переслідує декілька основних цілей:

- надання інформації про країну (регіон чи турцентр);

- надання інформації про тури (туроператорів чи турагентів);

- надання інформації про конкретні турпослуги;

- створення іміджу регіона;

- коригування вже існуючого іміджу країни (регіону, тур. підприємства);

- підштовхування до покупки турів чи тур. послуг;

- зміна відношення до регіону, туру, тур. центру,