В залежності від тривалості періоду випуску однієї серії і розміру партії розрізняють дрібносерійне, средньосерійне і великосерійне виробництва. 

Для серійного типу виробництва характерна відносно велика номенклатура виробів, однак значно менша, чим при одиничному типі виробництва. 

Основні особливості організації серійного виробництва: 

спеціалізація робочих місць по виконанню декількох закріплених операцій; 

використання універсального і спеціального устаткування; 

незначний обсяг ручних операцій; 

наявність робітників середньої кваліфікації; 

незначна тривалість виробничого циклу й ін. 

Масове виробництво характеризується найбільш різко вираженою сталістю структури робочого процесу, повторенням тих самих операцій на кожному робочому місці в зв'язку з виготовленням того самого виду виробу. До даного типу виробництва можна віднести машинобудування. 

Для масового виробництва характерна: 

обмежена номенклатура виробів; 

предметна спеціалізація робочих місць; 

використання спеціального і спеціалізованого устаткування; 

можливість механізації й автоматизації виробничих процесів; 

наявність робітників невисокої кваліфікації; 

мінімальна тривалість виробничого циклу. 

Важливою кількісною характеристикою типу виробництва є рівень спеціалізації робочих місць, який обчислюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій, що визначається як середня кількість операцій, що приходяться на одне робоче місце за місяць: 

де n - кількість предметів, оброблюваних даною групою робочих місць; 

m - кількість операцій, що приходяться на i-тий предмет; 

KM - кількість робочих місць. 

Нормативний коефіцієнт закріплення робочих місць для масового виробництва складає від 1 до 3, для великосерійного - 4-10, середньосерійного - 11-20, дрібносерійного - більш 20, одиничного - більш 40. 

Окремо виділяють дослідницьке виробництво, у якому виготовляються зразки або партії виробів для проведення дослідницьких робіт. 

1.3. Виробничий цикл

Час від початку виробничого процесу до виходу готової продукції визначається як виробничий цикл.

Виробничий цикл складається з часу виробництва і часу перерв. 

Час виробництва включає тривалість технологічних операцій (або природних процесів) і тривалість допоміжних операцій (технологічного обслуговування виробництва). 

Тривалість технологічних операцій - це час, протягом якого відбуваються механічні, хімічні, фізичні й інші впливи на предмети праці, у результаті чого здійснюється зміна форм, розмірів, фізико-хімічних властивостей предметів праці. Тривалість допоміжних операцій - це час, який затрачується на міжцехові і внутрішньоцехові переміщення предметів праці, контроль, упаковування, маркірування і т.п. 

Перерви в роботі підрозділяють на регламентовані і нерегламентовані. 

Регламентовані перерви входять до складу кожного циклу, якщо вони викликані очікування нагромадження партії виробів для передачі її на наступну технологічну операцію або тимчасову зупинку в роботі через різну тривалість суміжних технологічних операцій. 

Нерегламентовані перерви пов'язані з простоєм устаткування і робітників за непередбаченими режимом роботи організаційно-технічними причинами (затримка сировини, матеріалів, поломка устаткування) і тому до виробничого циклу включаються у вигляді поправочного коефіцієнта або взагалі не враховуються. 

Основою складового виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, що складає технологічний цикл (Тц): 

де n - кількість предметів у партії; 

t - тривалість обробки одного предмета; 

KM - кількість робочих місць, на яких виконується ця операція. 

Предмети праці в процесі виробництва можуть переміщатися послідовно, паралельно і послідовно. Тривалість циклу найменша при рівнобіжному русі предметів праці, найбільша - при послідовному. 

Тривалість і склад виробничого циклу розраховують аналітичним, графічним або графоаналітичним способами. Для цього необхідно знать складові частини, на які розчленовується процес виробництва продукції, послідовність, спосіб виконання і нормативи його тривалості, вид руху предмета праці. 

1.4. Методи організації виробництва

Існує два методи організації виробництва: потокове і непотокове виробництво. 

Непотокове виробництво використовується переважно в одиничному і серійному виробництві. Його ознаки: робочі місця розміщаються однотипними технологічними групами без зв'язку з послідовністю виконання операцій, на них обробляються різні по конструкції і технології виготовлення предмети праці, що переміщаються в процесі обробки складними маршрутами, створюючи великі перерви між операціями. 

В умовах одиничного виробництва непотоковий метод здійснюється у формі одинично-технологічного (оброблювані предмети праці не повторюються). 

У серійному виробництві непотоковий метод приймає дві форми: 

1) партійно-технологічний метод (предмети праці проходять обробку партіями, що періодично повторюються); 

2) предметно-груповий метод (уся сукупність предметів праці розділяється на технологічно подібні групи). 

Кількість устаткування (N) у непотоковому виробництві обчислюється для кожної технологічно однотипної групи верстатів: 

де n - кількість предметів праці, оброблюваних на даному устаткуванні; 

t - норма часу на обробку предметів праці; 

T - плановий фонд часу роботи одиниці устаткування за рік; 

Кв.н. - коефіцієнт виконання норм часу. 

Потокове виробництво забезпечує строго погоджене виконання всіх операцій технологічного процесу в часі і просторі, він характеризується наступними основними ознаками: 

спеціалізацією кожного робочого місця на виконанні визначеної операції; 

погодженим і ритмічним виконанням всіх операцій на основі єдиного розрахункового темпу роботи; 

розміщенням робочих місць у строгій відповідності з послідовністю технологічного процесу; 

передачею оброблюваного матеріалу або виробів з операції на операцію з мінімальними перервами за допомогою транспортера (конвеєра). 

Основною структурною ланкою потокового виробництва є потокова лінія - ряд взаємозалежних робочих місць, розташованих у порядку послідовності виконання технологічного процесу й об'єднаний загальною для всіх нормою продуктивності (її визначає ведуча машина потоку). 

Потоковий метод характерний для масового і великосерійного виробництва. 

Виробничі потоки можна класифікувати за рядом ознак: 

за кількістю ліній - на однолінійні і багатолінійні; 

за ступенем охоплення виробництва - на дільничні і наскрізні; 

за способом підтримки ритму - з вільним і регламентованим ритмами; 

за ступенем спеціалізації - багатопредметні й однопредметні; 

за ступенем безперервності процесу – такі, що перериваються і безперервні. 

Для потокової лінії розраховуються основні її параметри: 

1) такт (ритм) потокової лінії (r) - проміжок часу між випуском двох, що готових виробів або партій готових виробів, які слідують одне за іншим: 

де Т - плановий фонд часу роботи лінії за розрахунковий період, хв.; 

П - обсяг виробництва продукції за той