При ритмічному виробництві за визначений проміжок часу виробляється рівна кількість продукту. 

2) кількість робочих місць (N) обчислюється по кожній операції: 

де tц - тривалість робочого циклу. 

Виробничий потік проектується на основі обсягів виробництва, фонду робочого часу, такту (ритму) потокової лінії, числа робочих місць на конвеєрі і довжини робочої частини конвеєра. 

2. Інноваційні процеси на підприємстві

2.1. Загальна характеристика інноваційних процесів (нововведень)

Досягнення науково-технічного прогресу поширюються у виробництві у формі інновацій. 

Поняття "інновація" походить від англійського слова innovation, що в перекладі з англійського означає "уведення новацій" (нововведень). 

Під нововведенням розуміється новий порядок, новий метод, нова продукція або технологія, нове явище. 

Процес використання нововведення, пов'язаний з його одержанням, відтворенням і реалізацією в матеріальній сфері суспільства, являє собою інноваційний процес. Інноваційні процеси зароджуються в окремих галузях науки, а завершуються в сфері виробництва, викликаючи в ній прогресивні, якісно нові зміни. 

Інновації можуть відноситися як до техніки і технології, так і до форм організації виробництва і управління. Усі вони тісно взаємозалежні і є якісними ступінями в розвитку продуктивних сил, підвищення ефективності виробництва. 

З урахуванням предмета інновацій розрізняють наступні їхні види: 

- техніко-технологічні інновації виявляються у формі нових продуктів, технологій їхнього виготовлення, засобів виробництва. Вони є основою технологічного прогресу і технічного переозброєння виробництва; 

- організаційні нововведення - це процеси освоєння нових форм і методів організації і регламентації виробництва і праці, а також інновації, що припускають зміни співвідношення сфер впливу (як по вертикалі, так і по горизонталі) структурних підрозділів, соціальних груп або окремих осіб; 

- управлінські нововведення - цілеспрямована зміна складу функцій, організаційних структур, технології й організації процесу управління, методів роботи апарата управління, орієнтована на заміну елементів системи управління (або всієї системи в цілому) з метою прискорення, полегшення або поліпшення вирішення поставлених перед підприємством задач; 

- економічні інновації на підприємстві можна визначити як позитивні зміни в його фінансових, платіжних, бухгалтерської сферах діяльності, а також в області планування, ціноутворення, мотивації й оплати праці й оцінки результатів діяльності; 

- соціальні нововведення виявляються у формі активізації людського фактора шляхом розробки і впровадження системи удосконалення кадрової політики; системи професійної підготовки й удосконалення працівників; системи соціально-професійної адаптації знову прийнятих на роботу осіб; системи винагороди й оцінки результатів праці. Це також поліпшення соціально-побутових умов життя працівників, умов безпеки і гігієни праці, культурна діяльність, організація вільного часу; 

- юридичні інновації - це нові і змінені закони і нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств; 

- екологічні нововведення - зміни в техніці, організаційній структурі і керуванні підприємством, що зменшують або запобігають його негативному впливу на навколишнє середовище. 

2.2. Технічний розвиток підприємства

Технічний розвиток підприємства - процес формування й удосконалювання техніко-технологічної бази підприємства, орієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності за рахунок техніко-технологічних нововведень.

Цілями техніко-технологічних інновацій є: 

зниження конструктивно-технологічної складності виробів, що випускаються, за рахунок конструктивних нововведень;

зниження матеріалоємності виробів за рахунок застосування нових матеріалів; 

комплексна механізація й автоматизація технологічних процесів; 

застосування робототехніки, маніпуляторів і гнучких автоматизованих систем; 

зниження технологічної трудомісткості виробів і витрат ручної праці за рахунок підвищення технічного рівня і якості технологічного оснащення, інструментів, пристосувань, наукової організації праці; 

комплексна автоматизація і регулювання процесів управління виробництвом на основі електроніки і комп'ютерної техніки і т.д. 

Розвиток техніко-технологічної бази здійснюється за рахунок модернізації устаткування, технічного переозброєння, реконструкції і розширення, нового будівництва. 

Вибір конкретного напрямку технічного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу й оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Основні показники цієї оцінки: 

ступінь охоплення робітників механізованою й автоматизованою працею; 

технічна оснащеність праці (фондоозброєність праці й енергооснащеність праці); 

частка нових технологій в обсязі або трудомісткості продукції; 

середній вік застосовуваних технологічних процесів; 

коефіцієнт використання сировини і матеріалів (вихід готової продукції з одиниці сировини); 

потужність (продуктивність) устаткування; 

питома вага прогресивного устаткування в загальному його парку; 

середній термін експлуатації устаткування; 

коефіцієнт фізичного зносу устаткування; 

частка технічно й економічно застарілого устаткування в загальній його чисельності; 

коефіцієнт технологічної оснащеності виробництва (кількість застосованих пристосувань, оснащення й інструментів в розрахунку на одне робоче місце в основному виробництві); 

ступінь утилізації відходів виробництва й ін. 

Управління технічним розвитком підприємства повинно включати: встановлення цілей і виявлення їхніх пріоритетів; вибір напрямків технічного розвитку; оцінку ефективності можливих варіантів рішень; складання програми технічного розвитку; коректування плану і контроль за виконанням передбачених програмою мір. 

2.3. Організаційний прогрес на підприємстві

Організаційний прогрес виражається в удосконалюванні діючих і застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму. 

Для здійснення виробничого процесу необхідно його матеріально-технічне забезпечення і відповідна організація - правильне й ефективне поєднання живої праці (працівників) з речовинними елементами виробництва (знаряддями і предметами праці). 

Організація праці являє собою систему заходів, спрямованих на найбільш раціональне використання робочої сили у виробництві.

Поєднання учасників трудового процесу забезпечується різними формами поділу і кооперації праці, організацією обслуговування робочих місць, встановленням раціональних режимів праці і відпочинку. 

Основними напрямками організаційного прогресу є: 

удосконалювання організації виробництва (посилення безперервності і гнучкості виробництва, погодженості в тривалості і продуктивності усіх взаємозалежних підрозділів виробництва, раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і т.п.); 

поліпшення організації праці (впровадження комплексу заходів, заснованих на досягненнях науки і передового досвіду, що дають можливість щонайкраще поєднати техніку і людей у виробничому процесі, ефективніше використовувати матеріальні і трудові ресурси, дозволяють підвищити продуктивність праці, поліпшити умови праці, зробити її більш змістовною і привабливою); 

раціоналізація елементів господарського механізму (системи управління, планування і прогнозування, фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічного обслуговування виробництва), перехід підприємства на ринкові економічні відносини з державою й іншими контрагентами. 

Основними сучасними тенденціями