Ресурси управлінського персоналу можуть оцінюватися як його можливості у визначенні стратегічних і оперативних цілей ефективного функціонування підприємства, так і у формуванні оптимальних управлінських рішень, що забезпечують досягнення цілей підприємства у встановлений термін.

Ефективне функціонування підприємства знаходиться в прямій залежності від дотримання визначених пропорцій між кількісним і якісним складом персоналу, технічним оснащенням і інформаційним забезпеченням. У зв'язку з цим однією з основних задач керівника підприємства є постійний аналіз і підтримка в оптимальному співвідношенні і стані всієї системи ресурсів організаційного потенціалу.

На основі результатів оцінки ресурсів управлінського потенціалу керівник підприємства формує обґрунтовані рішення по удосконалюванню (зміні) організаційної структури.

Формування рішень починається з визначення складу виробничих і управлінських підрозділів. На даному етапі проводяться дії по збереженню, об'єднанню або ліквідації підрозділів підприємства, встановлюється потреба в нових кадрах, їхній заміні, перепідготовці і т.п.

Потім формуються управлінські функції, визначається необхідність придбання відповідної обчислювальної й організаційної техніки для автоматизації управлінської праці і розраховуються необхідні витрати.

На наступному етапі ухвалення рішення про удосконалювання організаційної структури визначаються відповідні методи і форми контролю за їхнім виконанням. Здійснюється вибір оптимальних управлінських рішень, організації контролю за їхньою реалізацією на основі інформаційної системи, що у силу своєї структури і безлічі взаємодоповнюючих зведень дає представлення про можливі стани підприємства в майбутньому, що можуть бути описані з відносною імовірністю.

Потім виробляється розрахунок потреби у фінансових, трудових і матеріальних ресурсах, необхідних для формування раціональної організаційної структури підприємства. На основі проведення різноманітних розрахунків виявляються визначені види ресурсів, необхідні для виконання управлінських функцій, установлюються потреби в кожнім з них і формується система критеріїв їхньої оцінки. При цьому доцільно проводити зіставлення значимості кожної функції з величиною витрат, необхідних для її реалізації. Це може бути досягнуто за допомогою функціонально-вартісного аналізу і методу експертних оцінок.

Заключним етапом в ухваленні рішення проводиться обґрунтування факторів організаційної культури з обліком сформованих на підприємстві етичних цінностей, норм поводження (індивідуальних і групових), типів взаємин і ін. На цьому етапі визначаються фактори організаційної культури, що дає можливість підприємству зберігати керованість. При цьому необхідна передача неспотвореної інформації на всіх рівнях ієрархії.

Висновки

Таким чином, адаптація організаційної структури підприємства до вимог зовнішнього середовища вимагає проведення систематичного аналізу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, обліку кількісного і якісного складу ресурсів, шляхів можливо більш повного використання ресурсного потенціалу і стану корпоративної культури підприємства. Аналіз, у свою чергу, у початковій стадії повинний базуватися на виробленні концептуальної моделі управління, і містити в собі комплексну оцінку усіх факторів, що впливають на структуру підприємства, у їхньому взаємозв'язку.

Література

Акулов В., Рудаков М. Особенности принятия решений субъектом
стратегического менеджмента // Проблемы теории и практики управления. -
1999.-№3.-С.88-90.

Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. - С.-Пб.: Издательство
"Питер", 1999. - 560 с. - (Серия "Теория и практика менеджмента").

Йеннер Т. Создание и реализация потенциала успеха как ключевая
задача стратегического менеджмента // Проблемы теории и практики
управления. - 1999. - №2. - С.83-88.

Кирьян Е.И. Оптимизация организационной структуры предприятия. Харьков:ХГЭУ, 2001 г.

Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Менеджмент організацій. К: ТОВ”УВПК „ЕксОб””, 2000. - 392с.