управлінських рішень. Детальне обґрунтування політики підприємства у вирішенні таких задач, як розширення і модернізація виробництва, диверсифікованість діяльності, підвищення ефективності використання виробничих потужностей дозволяє формувати здійсненні і добре контрольовані плани робіт. Таке обґрунтування, що базується на поточному виробничому завантаженні, необхідних матеріальних і людських ресурсах можливе лише в добре структурованих середовищах, що мають достатній інформаційний базис про фінансово-господарські процеси, що відбуваються. Економічний ефект у цьому випадку виходить за рахунок зниження ділових ризиків і максимального використання всіх наявних ресурсів підприємства.
Реалізована в управлінському обліку економічна модель підприємства дозволяє будувати класичну схему управління за наступними етапами:
планування робіт;
збір і аналіз даних про процеси, що відбуваються;
аналіз відповідності фактичних результатів плановим показникам;
розробка організаційних, фінансових, маркетингових і інших процедур, що знижують вплив несприятливих факторів, до яких можна віднести зниження ринкового попиту або зміну вартості комплектуючих виробів;
адаптація подальших планів робіт з урахуванням сформованих умов.
При усій своїй очевидності така схема управління підприємством на практиці не має універсальних рішень. Вона формується з урахуванням специфіки і масштабу бізнесу, існуючого менеджменту, рівня детальності розв'язуваних задач.
У цьому відношенні цікавим є досвід західних компаній. За оцінками західних дослідників понад 30% з опитаних великих підприємств підтримують більш ніж два методи оцінки собівартості продукції, що випускається, практично реалізуючи принцип “розрахунок різної собівартості для різних задач”. У це поняття вкладаються як мінімум три типи собівартості: “собівартість за центрами відповідальності - для планування і контролю діяльності відповідальних виконавців”, “повної собівартості - для встановлення цін і прийняття інших оперативних рішень у нормальних обставинах” і “прямої виробничої собівартості - для встановлення цін і прийняття інших оперативних рішень у специфічних обставинах, якщо необхідно задіяти вільні виробничі потужності”. Такий підхід дозволяє знизити методичні погрішності різних облікових процедур і детальніше сприймати взаємозв'язок процесів, що відбуваються.
Очевидно, що в цьому випадку інформаційні технології є найважливішим інструментом підтримки прийняття рішень, що забезпечують стійкість розвитку бізнесу в ринкових умовах.
Література
Гайдрик К.В.СИСТЕМЫ ПОДДЕРЖКИ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЙ:
ЭВОЛЮЦИЯ КОНЦЕПЦИИ И НЕКОТОРЫЕ ПЕРСПЕКТИВЫ. Институт математики АН РМ, г. Кишинев, Молдова, 1998
Г.Я. Гольдштейн Основы менеджмента. Таганрог:ТГТУ, 2001 г., 219 с.
Горский Павел. Мифы и реальности использования научных методов принятия решений в бизнесе.//
Горский Павел. Уточнение понятия "система поддержки принятия решений".//
Григорьев Л. Ю. Современные технологии организации системы управленческого учета. Спб.: «БИГ-СПб», 2003
Ларичев О.И., Петровский А.В. Системы поддержки принятия решений. Современное состояние и перспективы их развития. //Итоги науки и техники. Сер.Техническая кибернетика. Т.21. М. ВИНИТИ, 1987.
Сергей Шурин. Системы поддержки принятия решений: состояние и перспективы развития. "Банковские Технологии", №3 2000
Сурков Е.А., Методологические аспекты процессов автоматизации управленческой деятельности (Управление в трех измерениях).// Enterprise partner, №24(41), 2001, стр.20-21