головним чинником фінансової нерівновагі на підприємстві було постійне випереджаюче зростання запасів над основними джерелами їх покриття - власними обіговими коштами, довгостроковими зобов'язаннями та короткостроковими кредитами і позиками.
Отже, наявність запасів у таких розмірах, що не можуть бути забезпечені власними обіговими коштами, свідчить про їх надмірну концентрацію у підприємства, а тому з?ясувати причини виникнення цього.
У той же час сума власних обігових коштів на протязі 1999-2002 років має тенденцію до зменшення, на що вплинуло випереджаюче зростання необоротних активів над власним капіталом підприємства. Тобто ВАТ “КФТП” постійно намагається розширяти і збільшувати виробничу діяльність, оновлюючи і збільшуючи виробничі потужності.
Розділ 3. Шляхи вдосконалення методів управління фінансовою стійкістю підприємства
3.1. Перспективи розвитку управління фінансовою стійкістю підприємства
Використані математичні моделі і показники, описані вище і згруповані як показники ефективності виробничої діяльності, ліквідності і фінансової стійкості, не вичерпують числа показників, придатних для використання у фінансовому аналізі. Існують різноманітні комбінації, сполучення і групи показників, що можуть бути застосовані для практичної оцінки фінансового стану підприємства без трудомістких розрахунків.
Модель Дюпона, створена у фірмі "Дюпон де Немур", є однієї з таких комбінацій. Вона дозволяє оцінити, із яких компонентів складається прибуток на капітал фірми. По показнику рентабельності власного капіталу судять про перспективи бізнесу, ступеня стійкості підприємства на ринку, наявності фінансових резервів підвищення конкурентноздатності фірми [8].
На наш погляд, застосування цієї моделі дасть змогу виявити основні резерви подальшого підвищення рентабельності активів підприємства – збільшити рентабельність реалізації продукції; прискорити обертання активів або ж використовувати обидва напрямки.
Далі ми розглянемо тричленну версію визначення коефіцієнта прибутковості власного (акціонерного) капіталу (формула 1.4).
Ми вважаємо, що вивчаючи зміни компонентів за ряд звітних періодів, можна з'ясувати, які параметри фінансової діяльності фірми найбільшою мірою вплинули на її прибутковість:
1) чи змінилася рентабельність продукції;
2) чи використовувалися більш ефективно активи, приводячи до зростання доходів;
3) чи змінилася фінансова структура капіталу фірми.
Розрахуємо даний показник для ВАТ “КФТП” у 2002 році.
Підставляючи наявні значення відповідних показників, одержимо:
ROE = 0,012 * 1,674 * 2,883 = 0,058.
На таке невисоке значення коефіцієнта прибутковості акціонерного капіталу негативним чином вплинув тільки один з розрахункових показників - значення рентабельності продажів, тому необхідно з'ясувати причини цього.
Рентабельність продажів визначається як відношення чистого прибутку до виручки від реалізації: 2834,0 / 232593,0 = 0,012.
Тобто, у свою чергу, на невисоке значення рентабельності продажів уплинуло невелике значення чистого прибутку підприємства в звітному періоді.
Чистий прибуток складається з наступних складових:
Чистий прибуток = операційний доход + позаопераційний доход (витрати) – відсотки по кредитах – податок на прибуток.
У нашому випадку маємо:
Чистий прибуток = 12443,0 – 4008,0 – 1097,0 – 4504,0.
Таким чином, підприємство в звітному періоді понесло витрати по сплаті відсотків в сумі 1097,0 тис. грн., сплатило податок на прибуток в сумі 4504,0 тис. грн., разом з тим одержало величину операційного доходу в сумі 12443,0 тис. грн. і від’ємну різницю від позареалізаційних операцій у сумі 4008,0 тис. грн.
Витрати по сплаті відсотків в сумі 1097,0 тис. грн. виникли внаслідок користування підприємством довгостроковим банківським кредитом в сумі 17682,0 тис. грн. та короткостроковими кредитами банків в сумі 12300,0 тис. грн.
Аналізуючи операційний доход підприємства, знаходимо, що він складається з наступних статей:
Операційний доход = сума продажів – операційні витрати інші операційні доходи (витрати)
У нашому випадку маємо в звітному періоді:
Операційний доход = 34950,0 – 18059,0 - 4428,0 = 12443,0 тис. грн.
Таким чином, на формування негативної величини операційного доходу головним чином уплинув великий обсяг операційних витрат.
Операційні витрати = податки й інші відрахування з валового доходу + адміністративні витрати + збутові й інші операційні витрати.
Для аналізованого підприємства:
Операційні витрати = 0 + 7103,0 + 10956,0 = 18059,0 тис. грн.
Тобто в звітному періоді в підприємства не було відрахувань з валового доходу, але величина адміністративних витрат склала 7103,0 тис. грн., а збутових й інших операційних витрат – 10956,0 тис. грн.
Таким чином, головною причиною значної величини операційних витрат є великі обсяги адміністративних, збутових й інших операційних витрат, що вплинуло на утворення низької величини рентабельності продажів і, відповідно, здійснило вплив на зниження коефіцієнта прибутковості акціонерного капіталу.
Що стосується інших частин формули визначення коефіцієнта прибутковості акціонерного капіталу, то оборотність активів, що характеризує кількість продажів, що може бути сгенеровано даною кількістю активів, дорівнює в звітному періоді 1,674, що є нормальним показником, тобто активи використовуються досить ефективно.
Розглядаючи коефіцієнт фінансового важеля, що показує ступінь використання заборгованості й що визначається як частка від розподілу сукупних активів на власний капітал, то у вітчизняній фінансовій практиці його оптимальним значенням є 2, у закордонної – 3, тобто можна сказати, що підприємство достатньо залучає позикові кошти для здійснення діяльності, у тому числі користуючись довго- і короткостроковими позиковими ресурсами, тим самим потенційно збільшуючи можливості збільшення прибутковості.
Однак, на нашу думку, існують проблеми із застосуванням методу "Дюпон" в Україні.
Так, "Чистий прибуток" у термінології Міністерства фінансів не є чистим за стандартами GAAP, оскільки з його виплачується цілий ряд реально понесених витрат (премії співробітникам, витрати на соціальну сферу і т.п.)
В Україні не дотримується принцип сталості положень облікової політики, тобто, перемінивши облікову політику, компанії не коректують звітність попередніх років відповідно до знову прийнятих положень, що може приводити до значних відхилень при проведенні аналізу по методу "Дюпон".
Однак у сукупності з вищенаведеними інструментами управління фінансовим станом підприємства метод «Дюпон» може бути рекомендований для