На нашу думку, так як в фінансовому менеджменті розповсюджені наступні групи аналітичних фінансових коефіцієнтів: коефіцієнти оцінки фінансової стійкості підприємства; коефіцієнт платоспроможності (ліквідності) підприємства; коефіцієнт оборотності активів; коефіцієнти оцінки оборотності капіталу; коефіцієнти оцінки рентабельності і т.д., то застосування цього виду аналізу складає сутність фінансового аналізу.

5. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє отримати найбільш глибоку мануфактурну оцінку умов формування окремих агрегований фінансових показників. В фінансовому менеджменті найбільше поширення отримали наступні системи інтегрального фінансового аналізу [3].:

5.1. Дюпонівська система інтегрального аналізу ефективності використання активів підприємства. Ця система, яку розробила фірма Дюпон США, передбачає поділ показника коефіцієнта рентабельності активів на ряд окремих фінансових коефіцієнтів його формування, взаємопов’язаних в єдиній системі.

Принципова схема проведення такого аналізу запропонована в Додатку Б [38].

В основі цієї системи аналізу лежить “Модель Дюпона”, відповідно до якої коефіцієнт рентабельності активів, що використовує підприємство являє собою добуток коефіцієнта рентабельності реалізації продукції на коефіцієнт обертання (кількість оборотів) активів [38].:

РА = Ррп * КОА, (1.1)

Де РА – коефіцієнт рентабельності активів;

Ррп – коефіцієнт рентабельності реалізації продукції;

КОА - коефіцієнт обертання (кількість оборотів) активів

Метод "Дюпон" заснований на аналізі співвідношень, що утворюють коефіцієнт прибутковості акціонерного капіталу (Return on Equity, чи ROE):

, (1.2)

де

NI (Net Income) - чистий прибуток

CE (Common Equity) - акціонерний капітал підприємства.

Існує кілька версій методу, що відрізняються ступенем деталізації.

1. Двухчленна версія:

, (1.3)

де

TA (Total Assets) - сумарні активи підприємства

Інакше можна записати: ROE = ROA * LR

де

ROA (Return on Assets) - прибутковість активів

LR (Leverage Ratio) - коефіцієнт фінансового важеля

2. Тричленна версія:

, (1.4)

де

NS (Net Sales) - чистий (без урахування ПДВ, податків з обороту і податків із продажів) обсяг реалізації

Інакше можна записати: ROE = NPM * AT * LR

де

NPM (Net Profit Margin) - рентабельність

AT (Asset Turnover) - оборотність активів

3. П?ятичленна версія

, (1.5)

де

EBT (Earings before Taxes) - прибуток до сплати податків

EBIT (Earings before Interest and Taxes) - прибуток до сплати відсотків і податків

Інакше можна записати: ROE = TB * IB * OM * AT * LR

де

TB (Tax Burden) - податковий тягар

IB (Interest Burden) - тягар відсотків

OM (Operating Margin) - операційна рентабельність

На нашу думку, за допомогою такої матриці можна виявляти основні резерви подальшого підвищення рентабельності активів підприємства – збільшити рентабельність реалізації продукції; прискорити обертання активів; використовувати обидва напрямки.

5.2. об’єктно-орієнтована система інтегрального аналізу формування прибутку підприємства. Концепція інтегрування об’єктно-орієнтувального аналізу прибутку. розроблена фірмою “Модерн Софт” (США) базується на використанні комп’ютерної техніки і спеціального пакету прикладних програм. Основною цієї концепції являється представлення моделі формування прибутку підприємства в вигляді сукупності взаємодіючих первинних фінансових блоків, які моделюють клас елементів, що безпосередньо формує суму прибутку. Користувач сам визначає систему таких блоків і класів, виходячи із специфіки господарської діяльності підприємства, щоб в відповідності з бажаним ступенем деталізації представити в цій моделі всі ключові елементи формування прибутку. Після побудови моделі користувач наповнює всі блоки кількісними характеристиками відповідно до звітної інформації по підприємству [18].

5.3. інтегральна система портфельного аналізу. Цей аналіз базується на використанні “портфельної теорії”, відповідно до якої рівень прибутковості портфелю фондових інструментів, які порівнюються відносно рівня ризику портфеля (система “прибуток-ризик”). В відповідністю з цією теорією можна за рахунок формування “ефективного портфеля” знизити рівень портфельного ризику і відповідно підвищити співвідношення рівня прибутковості та ризику. Процес аналізу та підбору цінних паперів і складає основу використання цієї інтегральної теорії [31].

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за критеріями:

- рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

- платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);

- часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.[24].

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховані нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства.

На нашу думку, для цілей аналізу фінансової стійкості об’єкту дослідження найбільш придатна модель оцінки фінансової стійкості за критерієм стабільності джерел покриття запасів, що знайшла своє відображення у працях Крейніной М.Н., Стояновой Е.С. і ін.

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості. Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК+КД); власні обігові кошти, довгота короткострокові кредити і позики (ВОК+КД+КК). Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

(1.6)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника - робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.[43].

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

(1.7)

2. Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та