В Україні, на жаль, досі відсутня своя система оцінки інвестиційного клімату країни і її окремих регіонів. Іноземні інвестори орієнтуються на оцінки численних консалтингових фірм, що регулярно відстежують інвестиційний клімат в багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Однак оцінки інвестиційного клімату, що даються зарубіжними експертами на їх регулярних засіданнях, що проводяться поза Україною і без участі українських експертів, представляються мало достовірними, а можливо, і упередженими. За даними “Сентрал юропіен економік рев’ю”[27, c.29] Україна знаходиться на 15-му місці ( з 25 ) серед країн з перехідною економікою за ступенню привабливості. Хоча зараз можна казати про поліпшення ситуації внаслідок недавнього обвалу української економіки і, як результат, повернення уваги іноземних інвесторів до сусідньої, більш стабільної України. Важко визначити в таких дослідженнях долю похибки, тим більше, що деякі наші власні дослідники, аналізуючи стан української економіки приходять до невтішних висновків:

Таблиця 1.1

Результати аналізу і прогнозу середовища факторів впливу на рівень іновацій України за 5-бальною шкалою [28 , с.10].

Групи факторів | Поточний стан | Прогноз на 5 років | на 10 років

А | Б

1.Політико-правове середовище | 2.20 | 2.30 | 3.40

2.Економічне середовище | 1.90 | 1.80 | 3.30

3.Соціально-культурне середовище | 2.20 | 2.10 | 3.20

4.Ресурси та інфраструктура | 2.30 | 2.00 | 3.30

Середня оцінка | 2.15 | 2.05 | 3.30

Оцінки типу А прогнозують погіршення майже усіх факторів (без урахування змін у економіко-політичному середовищі). Але навіть при реалізації комплексу позитивно спрямованих заходів кількісні оцінки покращення положення є незначними (оцінки Б).

Прийняття рішень про розробку і впровадження новацій є функцією конкретних фірм як первинних суб’єктів ринкових відносин. По своїй суті, інвестиційно-інноваційна діяльність носить мікроекономічний характер [15, с.12]. В результаті цього, державна політика при всьому її вагомому впливі має вторинні риси.

Стан економічної системи визначається наступними параметрами:

1) об’єм, склад та структура попиту;

2) об’єм, склад та структура ресурсів, що використовуються;

3) система способів трансформації ресурсів у предмети, вже готові до споживання.

Для забезпечення найефективнішого використання інвестицій в інноваційних процесах слід намагатися досягти максимальної ефективності при проходженні кожного параметру. Основним недоліком нашого інноваційного процесу була відсутність орієнтації на споживича. При створенні СП іноземні партнери можуть допомогти усунути цей недолік. В західній практиці стало звичним потреби споживачів ставити на перше місце. В результаті цього висувається цілий ряд факторів, тенденції яких треба відслідковувати для стабільного зростання фірми:

Таблиця 1.2.

Аналіз впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на споживацький попит інноваційних продуктів [ 24 , с.23].

№ п/п | Детермінанти попиту | Тенденція зміни попиту

I | Внутрішні

1 | Відповідність галузевим стандартам | пряма

2 | Відповідність тенденціям моди | пряма

3 | Висока якість нової продукції | пряма

4 | Забезпечення гарантійного і сервісного обслуговування нової продукції | пряма

5 | Величина витрат на наукові дослідження | пряма

6 | Технічний рівень підприємства-виготівника нової продукції | пряма

7 | Швидкість освоєння | пряма

8 | Транснаціональний рівень галузі | пряма

9 | Ціна | зворотна

10 | Авторитет покупця | пряма

11 | Сегмент ринку | специфічна

12 | Комунікація | пряма

13 | Витрати на рекламу | пряма

14 | Рівень професійної підготовки кадрів | пряма

II | Зовнішні

1 | Стан економіки | пряма

2 | Політична обстановка | специфічна

3 | Правова база | пряма

4 | Екологічна обстановка | зворотна

5 | Технічний прогрес | пряма

6 | Співвідношення на ринку старої і нової продукції | специфічна

7 | Підвищення ефективності роботи споживача | пряма

8 | Дієвість реклами | пряма

9 | Прибутки споживачів | пряма

10 | Наявність замінників | зворотна

11 | Невизначеність | зворотна

1.3. Вибір інвестиційно-інноваційної стратегії діяльності підприємств

Та сама мета може бути досягнута різними методами і способами. У зв'язку з цим виникає природне запитання: як визначена мета може бути практично реалізована і який спосіб її досягнення є найкра-щим. Намагаючися дати на нього відповідь, підприємець розробляє кілька різних варіантів стратегії і вибирає з-поміж них найбільш ефек-тивний і придатний для власного бізнесу.

Зазначимо, що під стратегією прийнято розуміти комплексну програму дій (заходів), яка забезпечує здійснення місії (генеральної мети) фірми і досягнення її множинних цілей. При цьому стратегія завжди є багато-об'єктною. Зокрема, об'єктами стратегії можуть бути продукція, капітал, максимізація прибутку, поведінка на ринку, конкурентоспро-можність, технологія та інші елементи ринкової системи господа-рювання [26, с. 53 ].

Стратегію від інших планів і програм відрізняють:*

комплексний характер;*

практична спрямованість;*

орієнтація на використання переваг фірми.

Процес стратегічного планування (далекоглядного передбачен-ня) є досить складним і трудомістким, але він забезпечує успіх підпри-ємницької діяльності, оскільки:

- привчає підприємця до чесного й активного ведення справ у власному бізнесі;

- значно підвищує шанси підприємця не лише вижити, а й ефективно діяти в конкретному середовищі;

- допомагає підприємцю чітко усвідомлювати місію своєї організації та вірогідних конкурентів.

Загальна процедура формування підприємницької стратегіїї подана на малюнку.

Діагностика стратегії фірми передбачає аналітичну оцінку її вну-трішніх можливостей щодо задоволення потреб ринку і досягнутого ступеня їх використання. Дієздатність стратегії має визначатись за допомогою відповідних критеріїв і умов. Основними з них є такі:

- наскільки стратегія фірми характеризується цілісністю;