Управління собівартістю продукції та її вплив на формування прибутку (практичний розділ)

План:

Вступ.

1. Собівартість промислової продукції і її структура.

2. Шляхи зниження собівартості продукції.

3. Розрахункова частина.

Список використаної літератури

Вступ.

Собівартість продукції - один з найважливіших економічних показників діяльності промислових підприємств і об'єднань, що виражає в грошовій формі усі витрати підприємства, зв'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Собівартість показує, у що обходиться підприємству продукція, що випускається їм. У собівартість включаються перенесені на продукцію витрати минулої праці (амортизація основних фондів, вартість сировини, матеріалів, палива й інших матеріальних ресурсів) і витрати на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата).

Розрізняють чотири види собівартості промислової продукції. Цехова собівартість включає витрати даного цеху на виробництво продукції. Загальнозаводська (загальфабрична) собівартість показує усі витрати підприємства на виробництво продукції. Повна собівартість характеризує витрати підприємства не тільки на виробництво, але і на реалізацію продукції. Галузева собівартість залежить як від результатів роботи окремих підприємств, так і від організації виробництва по галузі в цілому.

Систематичне зниження собівартості продукції дає державі додаткові засоби як для подальшого розвитку суспільного виробництва, так і для підвищення матеріального добробуту трудящих. Зниження собівартості продукції - найважливіше джерело зростання прибутку підприємств.

Витрати на виробництво промислової продукції плануються і враховуються по первинних економічних елементах і статтям витрат.

Угруповання по первинних економічних елементах дозволяє розробити кошторис витрат на виробництво, у якій визначаються загальна потреба підприємства в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних фондів, витрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Це угруповання використовується також для узгодження плану по собівартості з іншими розділами техпромфінплану, для планування оборотних коштів і контролю за їхнім використанням. У промисловості прийняте наступне угруповання витрат по їхніх економічних елементах:

- сировина й основні матеріали,

- допоміжні матеріали,

- паливо,

- енергія,

- амортизація основних фондів,

- заробітна плата,

- відрахування на соціальне страхування,

- інші витрати, не розподілені по елементах.

Співвідношення окремих економічних елементів у загальних витратах визначає структуру витрат на виробництво. У різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова; вона залежить від специфічних умов кожної галузі.

Так, у легкій промисловості витрати сировини і матеріалів у собівартості продукції складають 88,1 % (2002 рік).

1. Собівартість промислової продукції і її структура.

Угруповання витрат по економічних елементах показує матеріальні і грошові витрати підприємства без розподілу їх на окремі види продукції й інші господарські нестатки. По економічних елементах не можна, як правило, визначити собівартість одиниці продукції. Тому поряд з угрупованням витрат по економічних елементах витрати на виробництво плануються і враховуються по статтях витрат (статтям калькуляції).

Угруповання витрат по статтях витрат дає можливість бачити витрати по їх місцеві і призначенню, знать, у що обходиться підприємству виробництво і реалізація окремих видів продукції. Планування й облік собівартості по статтях витрат необхідні для того, щоб визначити, під впливом яких факторів сформувався даний рівень собівартості, у яких напрямках потрібно вести боротьбу за її зниження.

Табл. 1. Структура витрат на виробництво промислової продукції за 2002 р., % до загальної суми витрат

Економічні елементи витрат | Легка промисловість

Сировина й основні матеріали | 85,5

Допоміжні матеріали | 2,6

Паливо | 0,3

Енергія | 0,6

Амортизація | 1,6

Заробітна плата і відрахування на соціальне страхування | 8,6

Інші витрати, не розподілені по елементах | 0,8

Усього | 100

У промисловості застосовується наступна номенклатура основних калькуляційних статей:

1) сировина і матеріали;

2) паливо й енергія на технологічні нестатки;

3) основна заробітна плата виробничих робітників;

4) витрати на зміст і експлуатацію устаткування;

5) цехові витрати;

6) загальнозаводські (загальфабричні) витрати;

7) втрати від браку;

8) невиробничі витрати.

Перші сім статей витрат утворять фабрично-заводську собівартість. Повна собівартість складається з фабрично-заводської собівартості і невиробничих витрат.

Витрати підприємств, що включаються в собівартість продукції, поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат відносяться витрати, безпосередньо зв'язані з виготовленням продукції і враховуються прямим шляхом по її окремих видах: вартість основних матеріалів, палива й енергії на технологічні нестатки, заробітна плата основних виробничих витрат і ін. До непрямих витрат відносяться витрати, що неможливо чи недоцільно прямо відносити на собівартість конкретних видів продукції: витрати цехові, загальнозаводські (загальфабричні), по змісту й експлуатації устаткування.

Цехові і загальнозаводські витрати в більшості галузей промисловості включаються в собівартість окремих видів продукції шляхом розподілу їх пропорційно сумі заробітної плати виробничих витрат (без доплат по прогресивно-преміальній системі) і витратам на зміст і експлуатацію устаткування.

Наприклад, сума цехових витрат за місяць склала 75 000 гривень, а основна заробітна плата виробничих робітників - 100 000 гривень. Це значить, що в собівартість окремих видів продукції цехові витрати будуть включені в розмірі 75% від суми основної заробітної плати виробничих робітників, нарахованої по окремих видах продукції.

По статті “Невиробничі витрати” враховуються головним чином витрати по збуті готової продукції (витрати на тару, упакування продукції і т.д.) і витрати на стандартизацію і науково-дослідні роботи, централізовані витрати по підготовці кадрів і т.п. Як правило, невиробничі витрати включаються в собівартість окремих видів продукції пропорційно їхньої фабрично-заводської собівартості.

Собівартість окремих видів продукції визначається шляхом складання калькуляцій, у яких показується величина витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Калькуляції складаються по статтях витрат, прийнятим у даній галузі промисловості. Розрізняють три види калькуляцій: планову, нормативну і звітну. У плановій калькуляції собівартість визначається шляхом розрахунку витрат по окремих статтях, а в нормативної - по діючим на даному підприємстві нормам, і тому вона на відміну від планової калькуляції в зв'язку зі зниженням нормативів у результаті проведення організаційно-технічних